МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
ВИГУК
Ви часто користуєтесь особливими словами – вигуками, коли висловлюєте свої емоції чи спонукаєте когось до дії. Вигуки ви будете вивчати в цьому розділі.
Є багато життєвих ситуацій, у яких звучать вигуки. Так, без вигуків ми не можемо обійтися, коли чимось захоплюємося, оцінюємо твори мистецтва.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ “ВИГУК”
Вигуки:
– емоційні (ого, ух, леле)
– спонукальні (алло, цить, нумо)
– формули мовного етикету (будь ласка, вибачте)
– звуконаслідувальні слова
& 42 Вигук як особлива частина мови. Групи вигуків за значенням
Вигук – це особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Наприклад. Кар-р-р! Трісь! Стук-грюк! Му-у-у! Гав! Леле! Тс-с-с! Матінко моя!
У реченнях вигуки синтаксично не пов’язані з іншими словами. Вони є або окремими нерозкладними реченнями, або вставними компонентами, які в усній мові наділені особливою інтонацією, а на письмі обов’язково виділяються розділовими знаками: Ох, не такою я була малою, коли летіла зірка над Сулою (Л. Костенко).
344
Спишіть речення. Підкресліть вигуки. Які почуття й емоції виражає кожний з них?
1. – А ти не піддавайсь. Заповідь: “Не журись!” – хіба забув? Ех, ти, відмінник! (О. Гончар). 2. “Здрастуй, здрастуй, Прометею! А! Бунтуєш? – ну, бунтуй” (77. Тичина). 3. І от – метро. Ну, я вам скажу, це шту-у-ка! Казка! Наукова фантастика! (В. Нестайко). 4. – Ех, ви, наївні астронавти! (О. Ковінька). 5. Ой, диви, зброя козацька, справжнісінька! Ого-го шаблюка! Дай таку в руки старшині Паляничку, він тільки – рраз!.. (В. Нестайко). 6. Хай собі займаються своєю важливою справою, хай! (В. Нестайко). 7. Ах, як не хотілося йому падати, як не хотілося кидати автомата! (О. Довженко).
345
Прочитайте текст. Знайдіть у ньому вигук. Яке почуття він виражає?
Чотирирічна Мар’янка дивиться мультфільм і голосно коментує.
– О, баба-яга! – вигукує, побачивши на екрані якусь страшну постать.
– Хіба? То ж дід, – заперечує тато.
– Дід-ягій? (За С. Павленком).
За походженням вигуки поділяються на первинні, або непохідні (а, о, гей, ох, ой), і вторинні, або похідні (клац, страх, спасибі, добрий день, годі).
346
Прочитайте текст. Визначте стиль, до якого він належить. Випишіть звуконаслідувальні слова.
Чого так трагічно-безнадійно ревуть воли на ярмарку? Як увійдеш у волячо-коров’ячо-овечу половину, так саме тобі:
– М-му! Бе-е! Ме-е-е!
Отак стоїть-стоїть половий, чи сірий, чи ряба, чи гніда, подивиться навкруги себе й зненацька тоді:
– М-м-му-у-у! – Бе-е-е! – Ме-е-е!
Чи то вони підтримують загальний ярмарковий галас, чи то не хочуть до другого хазяїна переходити?.. Чи, може, ще що? (Остап Вишня).
! Вигуки вживаються в розмовному та художньому стилях, зрідка – у публіцистичному. У науковому й офіційно-діловому (крім формул мовного етикету) вони не використовуються.
347
1. Прочитайте текст. До якого стилю він належить?
Ох, це НУ!
Вигук НУ чим славився? Та, звісно ж, своїм нуканням. Аби воля, день і ніч не вмовкав би. Виходить учень до дошки. Шукає слів для відповіді. А НУ тут як тут. Не встиг ніхто оком змигнути, як НУ вже на язиці школяра.
– Ну… ну… – хоробро занукав хлопець, – ну…
– Чого ти причепився до дитини? – смикають вигук за рукав інші слова. – Перестань (За С. Павленком).
2. Чому за таку відповідь, про яку йдеться в тексті, не можна отримати гарну оцінку?
Добірні зерна мови
І швець, і жнець, і на дуду грець – той, хто вміє все робити, вправний, тямущий у будь-якій справі.
Дмитрик. Наш тато, бабусю, на всі руки майстер: він і телевізор, і комп’ютер, і навіть дах може полагодити, а коли мама у відрядженні, то й смачну курку на грилі запече!
Бабуся. О-о-о! Він, виявляється, у нас і швець, і жнець, і на дуду грець.
Яся. Дивне якесь у цій приказці слово “грець”. Швець – це той, що шиє та лагодить взуття, жнець – жне, а той, хто грає… що, грець?
Дмитрик. Грець – це гравець, але без “ав”.
Яся. Мабуть, це слово для рими придумали!
Бабуся. З “грецем” ви розібралися. А знаєте, що таке дуда?
Дмитрик. Це старовинний духовий інструмент.
! Іноді вигуки можуть виступати в ролі підмета, додатка чи присудка, набуваючи значення іменника чи дієслова: Не кажи “Гоп“, поки не перескочиш (Народна творчість). Гучне “Ура” було йому на відповідь (Ю. Смолич). Стигла груша – Бух на землю.
348
Спишіть речення. Підкресліть вигуки, які, виконуючи ту чи іншу синтаксичну роль у реченні, набувають значення самостійних частин мови.
1. “А-а-а…” неслося десь здалеку, як од розірваної греблі. “А-а-а…” котилось ближче, і чулись в ньому і брязкіт скла, і окремі крики, повні розпуки та жаху, і тупіт ніг великої юрми… (М. Коцюбинський). 2. Нащо вороні великі хороми, знай, ворона, своє “кра” (Народна творчість). 3. Не удар авіабомби, не зловісна пісня кулі – над колискою хай лине материнське ніжне “люлі” (77. Усенко). 4. Гей, коби-то я газдинькою була в тім ластів’ячім гнізді (Г. Хоткевич). 5. Той ухо прихилив, а кум – шу – шу-шу-шу… (Л. Глібов).
Учителька принесла в клас глобус.
– Що то в учительки в руках? – запитала Маринка в сусідки по парті.
– Надувна карта, – відповіла вона.
349
1. Прочитайте текст. Переробіть його, увівши різні за значенням вигуки. Запишіть змінений текст.
На свято останнього дзвоника тато і мама подарували дітям чудові подарунки – календарі школяра. Та не звичайні, а із сюрпризами: Ігореві – “Календар юного біолога”, Наталі – “У світі прекрасного”, а Василькові – “Історична подорож у часі”. Що за диво дивне були ці календарі – великі, на блискучому крейдяному папері! До кожного місяця дібрані не лише яскраві ілюстрації, а й сила-силенна цікавинок. Цілий вечір уся родина захоплено розглядала ці шедеври книжкового мистецтва, а бабуся та дідусь навіть заздрили внукам – коли вони вчилися, таких книжок не було.
2. Об’єднайтесь у групи. Складіть за серією поданих малюнків розповідь від імені: а) Ігоря; б) Наталі; в) Василька. Кожна розповідь має містити цікаві факти, про які ви дізналися на уроках літератури, історії, біології. У розповіді вживайте вигуки, характерні для людей з різними типами темпераменту.
350
Складіть і запишіть п’ять речень із вигуком ой, щоб він виражав здивування, захоплення, погрозу, біль, переляк.
Мудре слово
– Справжня краса – внутрішня, вона йде від серця, у якому живе любов. Якщо цього немає, навіть найідеальніші риси обличчя не зможуть приховати душевної порожнечі, яка, врешті-решт, відштовхує людей (К. Агілера).
– Краса – дрібниця. Ти й сам не розумієш, як тобі пощастило, що ти негарний, адже якщо ти подобаєшся людям, то знаєш, що справа в іншому (Ч. Буковскі).
(3 votes, average: 5,00 out of 5)