Політологічний словник
Вселенський собор – з’їзд найвищого духовенства християнської церкви: патріархів, архієпископів, єпископів. На В. с. обговорюються питання і ухвалюються рішення богословського, церковно-політичного, дисциплінарного характеру. Православною церквою визнаються лише сім перших В. с., які проходили до поділу церков, започаткованого в 3-й чверті IX ст., і скликалися спочатку римськими, а потім візантійськими імператорами для зміцнення панівної ролі християнської церкви. Після поділу церков папи римські поновили
Вселенські собори (із зазначенням основних питань, що розглядалися): 1) 1-й Нікейський, 325 р., – засудження аріанства, розробка “символу віри”, покладеного в основу ортодоксального християнства; 2) 1-й Константинопольський, 381 р.,- повторне засудження аріанства, підтвердження ортодоксального вчення про трійцю; 3) Ефеський, 431 р.- засудження несторіанства; 4) Халкідонський, 451 р. – засудження монофізитствата скасування рішення “розбійницького” Ефеського собору 449 р., визнаного
Лозинский С. Т. История папства. – М., 1961; Григулевич И. Р. Папство. Век XX. – М., 1981.
Л. Циндровська