Урок 92. Я для себе і для інших
– Що ти можеш робити для себе щоденно? Що ти в змозі зробити для своїх рідних? Що ти можеш зробити для своїх однокласників?
Уночі була завірюха. Намела кучугури снігу. Рано-вранці до ніколи йшло троє дітей – Юрко, Мишко і Ніна. В усіх дворах чоловіки і жінки відкидали лопатами сніг, прокладали стежинки. Ось хата бабці Марії. Вона живе сама-самотою. Зупинилися діти біля бабусиного двору. Нікого не видно.
– Як же бабуся до криниці вийде? – сказав Юрко. – Скільки снігу.
– Давайте протопчемо стежечку
Діти увійшли в двір бабусі Марії по глибокому снігу. Від хати до воріт трохи легше. Пройшли два, три, чотири рази. Протоптали стежечки від воріт до хати і від хати до криниці.
Спітнілі, втомлені, радісні діти йшли до школи. Вони думали: от зараз бабуся Марія вийшла у двір, побачила стежечки, тішиться бабуся, дякує нам.
Дітям було приємно думати про це (За Василем Сухомлинським).
– Чому діти вирішили допомогти бабусі? Як вони проклали стежечки? Що відчували діти, коли допомагали бабусі? Коли втома буває приємною?
Щире
Запам’ятай!
Російською мовою | Українською мовою |
Радуется | Тішиться |
Сугробы | Кучугури |
Колодец | Криниця |