69 Які критерії визначення глобальних проблем людства?
Поняття “глобалізм” (від лат. globus – куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю) означає стиль у політиці, за якого певне питання розглядається у контексті загальнолюдських проблем, що потребують для свого розв’язання спільних зусиль. Цей термін запровадили відомі теоретики Римського клубу Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Месарович, А. Печче та інші у 60-х роках XX ст.
Глобалізація сприяє взаємозв’язку і взаємозалежності всіх країн, “спресовує” світ у одне ціле, перетворює планету
На межі тисячоліть людство зіткнулося з надзвичайно гострими проблемами, що дістали назву глобальних. Під ними слід розуміти сукупність суперечливих процесів, що спричинили сучасну кризу світової цивілізації. Глобальні проблеми, що становлять загрозу нормальному розвитку і навіть існуванню країн світу, потребують для відвернення їх можливих катастрофічних наслідків спільних зусиль усього людства, тобто мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.
Джерела глобальних проблем сучасності можна поділити на дві групи: загострення
Таблиця
Аварійні забруднення довкілля та надзвичайні екологічні ситуації у 2000 р.
Аварійні забруднення об’єктів навколишнього середовища | Кількість випадків | Заподіяно збитків, тис. грн.. |
Усього | 138 | 73 931,2 |
Забруднення: | ||
Водних ресурсів | 68 | 20 537,0 |
Поверхневих | 46 | 4462,4 |
Підземних | – | – |
Морських | 22 | 16 074,6 |
Стаціонарними джерелами | 8 | 60,3 |
З кораблів, суден, плавучих засобів | 14 | 16 014,3 |
Атмосферного повітря | 14 | 271,4 |
Земельних ресурсів | 56 | 53 122,8 |
Надзвичайні екологічні ситуації | 1 | 857,1 |
Масова загибель або забруднення ресурсів рослинного світу | – | 60,1 |
Масова загибель ресурсів тваринного світу | – | – |
Масова загибель риби | 1 | 797,0 |
Забруднення або пошкодження об’єктів території природно-заповідного фонду | – | – |
Радіаційні аварії | 8 | 37,2 |
Як власне глобальні проблеми сучасності, так і визначення шляхів їх розв’язання мають комплексний характер, і це потребує не лише інтеграції зусиль усіх країн світу, а й, відповідно до вчення В. Вернадського про ноосферу, інтеграції філософських, політичних, природничих та техніко – економічних знань. А відтак необхідна докорінна зміна парадигми світової політики: відхід від конфліктної, конфронтаційної орієнтації, перехід до глобального конструктивного співробітництва на засадах визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, спільний пошук ефективних шляхів подолання тієї кризи, в яку людство потрапило внаслідок власної життєдіяльності.
Сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання й розвитку, суспільство створило реальну загрозу своєму існуванню. Йдеться про інтенсивне якісне й кількісне знищення природних умов та ресурсів, потрібних для існування всього живого, передусім людини. За прогнозами вчених Римського клубу, за
Збереження наявних тенденцій у взаємодії суспільства і навколишнього середовища вже через 35 – 40 років може розпочатися масове вимирання землян.
Уперше системний підхід до проблеми людини і природи застосував 1969 р. У. Тан у доповіді на загальних зборах ООН. Він кваліфікував демографічний вибух, вичерпування природних ресурсів і забруднення довкілля як насування глобальної катастрофи. Сучасна політологія до глобальних відносить проблеми, які:
– зачіпають інтереси, а в перспективі – й майбутнє всього людства (проблеми загальнолюдського характеру);
– набувають всесвітнього характеру, тобто виявляють себе як об’єктивний чинник розвитку суспільства в усіх регіонах світу (проблеми загальнопланетарного масштабу);
– становитимуть загрозу всьому людству, якщо не будуть своєчасно розв’язані (проблеми, які безпосередньо впливають на майбутнє роду людського);
– потребують для розв’язання об’єднання зусиль усіх держав і народів (проблеми природничо-наукові, науково-технічні і соціально-політичні, які неможливо вирішити в місцевому або регіональному масштабі).
Слід зауважити, що проблеми, які ми називаємо глобальними, виникли дуже давно. Поява на Землі людини призвела до масштабної кризи в тодішній екосистемі: зникла половина видів тварин, що для пралюдини були конкурентами або можливою здобиччю. Таку кризу в екології (науці про взаємодію організму із середовищем) називають компонентною. Надалі людина час від часу спричинює появу таких криз. Зі зростанням можливостей добування їжі збільшилася кількість людей, а отже, й екологічний тиск на середовище, що призвело до зменшення його біологічної продуктивності. Так склалися екологічні передумови для “неолітичної революції” – переходу від збиральницького способу ведення господарства до продуктивного. Проте ефективність суспільного виробництва, що невпинно зростає, обертається для природи новими екологічними кризами. Історія свідчить, що втрата контролю над природним середовищем має катастрофічні наслідки для держав, націй і цивілізацій у цілому, які при цьому випадають з історичного контексту.
Отже, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого внаслідок споживацького ставлення суспільства як до людини (головної продуктивної сили), так і до природи (як об’єкта експлуатації).
Глобальні проблеми мають різне походження й відображують різні сфери життєдіяльності людей: рівень розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, кардинальні питання світової політики, міжнародних відносин тощо. Водночас усі вони тісно взаємопов’язані, впливають одна на одну, мають системний характер. Тому недооцінювання навіть однієї з них неприпустиме, оскільки може призвести до загострення інших.
Характер і ступінь впливу глобальних проблем на життя людства різні. Деякі з них набувають дедалі більш політичного забарвлення, а відтак у процесі політичної діяльності виникає відносно самостійна, цілісна сфера всеохоплюючих політичних зв’язків. Глобальні політичні відносини формуються на міжнародній арені без єдиного центру політичної влади і є рівнодійною взаємозв’язків усіх суверенних держав, що розвиваються в умовах боротьби та співробітництва, незгод і компромісів, скептицизму й довіри, негативізму й конструктивізму, напруження й розрядки.
Глобальним проблемам притаманний динамізм, можливість як збільшення, так і зменшення їх кількості, а також посилення або послаблення гостроти. З одного боку, з розвитком наукових знань, техніки й технології з’являються нові методи контролю за природними процесами, нові можливості впливу людини на природу. З іншого – розвиток науки, виробництва, міжнародного співробітництва сприяють розв’язанню деяких глобальних проблем. Отже, динаміка глобальних проблем має суперечливий перебіг.
Проте оскільки загальнопланетарні проблеми стосуються усього людства, то й розв’язати їх можна лише в загальносвітовому масштабі, що створює об’єктивні перешкоди й значно ускладнює прийняття рішень.
Суб’єктивними перешкодами є несвоєчасне прогнозування можливих наслідків техногенних перетворень. Поза увагою залишаються проблеми, які, на думку політиків, не мають сьогоденного політичного значення (наприклад, рекультивація земель, біологічне очищення використаних вод, утилізація відходів). Однак глобальні проблеми, якщо їх своєчасно не вирішити, можуть не лише загальмувати розвиток суспільства, а й підірвати основи його існування.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)