Політологічний словник
Зенон Елейський (бл. 490 – бл. 430 до н. е.) – давньогрецький філософ, представник елейської школи, засновник діалектики як правності в тлумаченні суперечностей або мистецтва порушувати питання і шукати на них відповіді (за свідченням Аристотеля). Один із найсамобутніших учнів Парменіда й продовжувачів його вчення про незмінну сутність істинного буття (його єдність) й ілюзорність усіх змін і відмінностей, що сприймаються чуттєво. За Зеноном, істина сущого виявна тільки на рівні мислення, чуттєвий же досвід веде
Античные философы. Свидетельства, фрагменты, тексты. – К., 1955; Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976; Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1979; Татаркевич В. Історія філософії: Антична і середньовічна філософія. – Львів, 1997; Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.
А. Черній