Політологічний словник
Активність політична (від лат. activus – діяльний) – одна з форм суспільної активності, мислення й діяльності соціальних суб’єктів, які мають на меті впливати на прийняття політичних рішень, реалізацію потреб та інтересів. А. п. властива як для індивідів, що беруть участь у політиці, так і для мас; буває усвідомленою і стихійною. Кожна сучасна держава, здійснюючи свою політику, намагається заручитися підтримкою якомога більшої кількості громадян. Навіть диктаторські та тоталітарні режими, які насправді надзвичайно
Активністю політичною позначена діяльність професійних політиків, у тому числі депутатів, чиновників різних ланок, лідерів політичних партій, організацій та їх членів, самих партій, націй та інших соціальних спільностей, аж до політики держав. Розрізняють такі форми А. п.: міжнародна (дипломатична,
А. п. може бути легітимною, тобто законною, і нелегітимною, незаконною. У першому випадку мається на увазі діяльність офіційних політиків – від президента до лідера первинного осередку зареєстрованої партії та її членів. Сюди входять активність легальної опозиції та санкціонована активність самодіяльних організацій громадян. У другому випадку – це політична діяльність “непримиренної опозиції”, екстремістських організацій тощо. За своїм змістом вона може бути: конструктивною й деструктивною; прогресивною, що веде до створення інноваційних, демократичних форм політичного життя, об’єднує суспільство і відображає його корінні інтереси; консервативною, що сприяє збереженню статусу-кво й водночас збалансованості в суспільстві у стосунках соціальних груп, окремих громадян і забезпеченню стабільності діяльності організацій та інститутів; реакційною (радикальний націоналізм, сепаратизм, екстремізм), що стримує поступальний розвиток соціуму і послаблює соціальні зв’язки. В основі А. п., як правило, лежать неординарні психологічні та соціальні якості політичного суб’єкта (сильна воля, характер, холеричний і сангвінічний тип темпераменту) або, за іншою класифікацією, – екстравертність, завищені домагання. Активний громадянин, звичайно, керується такими мотивами: визначитися, “вибитися в люди”, домогтися певних благ, підвищити професіоналізм влади, поліпшити соціальну практику. Активну особистість найчастіше характеризують такі риси, як розум, вміння зорієнтуватися, швидкісна реакція, мобільність. У її свідомості обов’язково наявні приватні або суспільні інтереси, ідеали, еталони громадської поведінки, моральна позиція, а також завищене почуття власної гідності та справедливості.
Серед факторів А. п. виокремлюють макрофактори (панівні світові тенденції, що звільняють чи закріпачують людину, характер політичного режиму, морально-політичне становище в країні); фактори середнього рівня (добробут окремої особи, взаємовідносини в колективі, сімейний стан); мікрофактори (освіта, минулий досвід, воля, мотиви, темперамент, самоідентифікація з референтною групою). Існує досить суперечливий зв’язок між А. п. громадян та ефективністю діяльності політичної системи. Різке збільшення кількості громадян і соціальних груп, залучених до політичної діяльності, що проявляється у збільшенні кількості партій та масових рухів, у політизації етнічних груп, страйках, політичних демонстраціях, призводить до зниження ефективності функціонування політичної системи і навіть може її паралізувати. І навпаки, А. п. допомагає підвищити ефективність діяльності політичної системи, якщо вона проявляється в інституційних формах, регулюється правовими та політичними нормами, має свідомий характер.
М. Михальченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)