Алод

Алод (нім. Allod, від давньонім. оl – повний і od – володіння) – повна (приватна) власність на землю, яку можна вільно відчужувати. В середині VI ст. у Франкському королівстві згідно з едиктом (законом) короля селянин міг передати землю у спадок дочці, брату або сестрі, а наприкінці VI ст. спадковий наділ перетворився на приватну власність і став називатися А. У країнах Західної Європи А. виник у процесі розпаду общини, привласнення земельних наділів окремими сім’ями. При цьому відбувався перехід землеробської общини в сусідську, або марку,

в якій колективна власність на угіддя поєднувалася з приватною індивідуальною власністю. Водночас у Франкському королівстві відбувається “одержавлення” землі – захоплення королями лісів, громадських земель. Конфісковані під час війн, репресій (політичних, релігійних) землі розподіляються між дружинниками, чиновниками, придворною знаттю. Селяни починають втрачати свої наділи. Щоб захиститися від війн і міжусобиць, вони віддаються під захист феодала або монастиря, передаючи їм свою землю у довічне
користування. Це призвело до втрати А., перетворення землі на кріпацький наділ, втрати селянином особистої свободи. Проміжною ланкою між феодальним землеволодінням і А. був бенефіцій (надання землі в по життєве користування тим, хто перебував на військовій службі). В X – XI ст. у Київській Русі А. перетворився на велике феодальне землеволодіння з правом успадкування – феодальну вотчину, яка була панівною формою впродовж XII – першої половини XIV ст.




Алод