Розділ 1 РОСЛИНИ
Тема 1. БУДОВА ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ
8. Будова та функції кореня
Який корінець, такий пагінець.
Народне прислів’я
Основне поняття: КОРІНЬ
ПРИГАДАЙТЕ!
Що таке вегетативні органи?
Кореневі системи різних рослин розростаються в грунті неоднаково. Так, у картоплі корені проникають у грунт на глибину до 1,5 м, у пшениці й кукурудзи – до 2 м, у цукрового буряка – до 3 м, у яблуні – до 4-9 м, у люцерни – до 15 м (іл. 8.1). Загальна довжина коренів дорослої добре розвішеної рослини – до 600 км. Неглибоко розміщуються
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Корінь – підземний орган, який виник у рослин як пристосування до життя на суходолі. У різних рослин він має різне походження. Так, у всіх вищих спорових рослин корені тільки додаткові, тобто утворюються з тканин пагона. У голонасінних із зародкового кореня насінини розвивається тільки головний корінь, а в покритонасінних є обидва види коренів. На головному й додатковому коренях утворюються бічні корені. Вони забезпечують не тільки галуження кореня, а й формування кореневих
Коренева система, у якій головний корінь, що розвивається із зародкового, галузиться завдяки утворенню бічних коренів, називається стрижневою. Роль стрижня в нііі виконує головний корінь. Коренева система, утворена додатковими коренями, які також галузяться внаслідок формування на них бічних коренів, називається мичкуватою. У такій системі відсутній стрижень, і вона дійсно схожа на мичку.
Іл. 8.1. Глибина проникнення в грунт кореневих систем культурних рослин
Іл. 8.2 Типи кореневих систем
Розвиток і потужність кореневих систем залежать від індивідуальних особливостей рослин і умов, у яких вони живуть.
ПОГЛИБЛЕННЯ ТЕМИ
Чим зумовлена різноманітність коренів? Корінь як осьовий вегетативний орган рослин має необмежений верхівковий ріст і радіальну симетрію, ніколи не несе листків, розгалужуючись, утворює підземну кореневу систему. Корені є в усіх наземних рослин (крім мохоподібних). У різних груп рослин він має різне походження. Залежно від походження в рослин розрізняють такі види коренів: головний, додаткові та бічні. У переважної більшості вищих рослин корені добре розвинені й розміщуються в Грунті, а в деяких рослин – у воді (наприклад у ряски) і повітрі (в орхідей). Є серед вищих рослин і такі, у яких корені відсутні, – це рослини-паразити (повитиця, вовчок, петрів хрест тощо). Отже, різноманітність коренів визначається походженням та умовами їхнього існування.
Іл. 8.3. Кореневі системи: 1 – стрижнева (мак дикий): 2 – мичкувата (кукурудза)
Як побудований корінь?
Розгляньте уважно ілюстрацію 8.4, на якій зображено поздовжній розріз кореня. На поздовжньому розрізі будь-якого молодого кореня рослини можна побачити, що він неоднорідний. Верхівка кореня прикрита кореневим чохликом. Він захищає живі клітини кореня, що розміщуються під ним. Чохлик сприяє також просуванню кореня в глиб грунту. Клітини верхівки кореня під чохликом увесь час діляться і ростуть. Ділянка кореня, де знаходяться такі клітини, називається зоною росту. Зона росту дуже маленька; її довжина 2-4 мм. За зоною росту розміщена всисна зона. Довжина всисної зони також не перевищує декількох міліметрів. У цій зоні клітини покривної тканини мають вирости. Ці вирости називають кореневими волосками. Отже, кореневі волоски – це вирости клітин покривної тканини кореня на рівні всисної зони. Саме кореневими волосками рослини всмоктують із грунту воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами. Довжина кореневого волоска декілька міліметрів, але їх дуже багато. На 1 мм2 кореня їх розміщується кілька сотень. Живуть кореневі волоски 10-20 днів, потімвідмирають, злущуються. Замість відмерлих з’являються нові кореневі волоски, але вже на новій, наймолодшій частині кореня, яка проникає слідом за верхівкою в глиб грунту. Вище всисної зони розміщена провідна зона, або зона бічних коренів. У ній зоні корінь починає розгалужуватися. Провідна зона становить більшу частину будь-якого кореня. її довжина вимірюється десятками сантиметрів і навіть метрами
Іл. 8.4 Зони кореня
.
Яке біологічне значення видозмін коренів?
Крім функцій всмоктування з грунту води з розчиненими мінеральними сполуками та закріплення рослини в грунті, корінь може виконувати й інші функції, набуваючи при цьому нових рис будови, тобто видозмінюватися. У рослин бувають такі видозміни коренів (іл. 8.5):
1. Коренеплоди відкладання поживних речовин у головному корені (морква, буряк, петрушка тощо):
2. Бульбокорені (кореневі бульби або шишки) – відкладання поживних речовин у бічних або додаткових коренях (наприклад жоржина);
3. Повітряні корені – вбирають воду з повітря (орхідеї);
4. Дихальні корені – забезпечують дихання в болотних рослин (болотний кипарис);
5. Ходульні корені – утримують рослину (кукурудза, мангрові рослини);
6. Корені-присоски – у рослин-паразитів або рослин-напівпаразитів (наприклад повитиця чи омела);
7. Корені-причіпки – закріплюють рослину (плющ, деякі види фікусів тощо).
Отже, корінь може викопувати багато різних функцій і його видозміни є пристосуванням рослин до певних умов існування.
Іл. 8.5. Видозміни коренів:
1 – коренеплід моркви; 2 кореневі бульби жоржини; 3 повітряні корені орхідеї; 4 дихальні корені болотного кипариса; 5 – ходульні корені кукурудзи; 6 – корені-присоски омели; 7 корені – причіпки плюща; 8 – бульбочкові бактерії на коренях конюшини
(2 votes, average: 5,00 out of 5)