Історія економічних вчень
ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
4.1. Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус
Томас Роберт Мальтус (1766-1834) – видатний представник економічної думки початку XIX ст. в Англії. Народився Мальтус у сім’ї поміщика. Закінчив Джезус – коледж Кембриджського університету, здобувши вчений богословський ступінь, а з 1793 р. почав підприємницьку діяльність. З 1797 по 1801 р. був вікарієм у Сурреє.
У 1798 р. Мальтус опублікував книгу “Дослід про
З 1805 р. Мальтус керував кафедрою сучасної історії і політичної економії в коледжі Ост-Індської компанії, там же виконував обов’язки священика. Через 10 років вийшов у світ інший твір Мальтуса – “Дослідження природи і зростання земельної ренти”. У цій праці автор спробував розкрити природу земельної ренти і механізм її формування.
Основні положення теорії народонаселення такі:
– здатність людини до відтворювання за темпами
– зростання народонаселення жорстко обмежується коштами існування.
У природі, за Мальтусом, відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей.
Проблему надмірного зростання населення Мальтус вирішував через зміну заробітної плати. Зростання населення призводить до падіння заробітної плати й обмежує зростання населення у майбутньому. Іншими словами, низький рівень життя робітників визначається біологічними законами, а не соціальними проблемами.
Мальтус виступав проти державної підтримки жебраків, оскільки бачив у цьому заохочення нерозсудливих за рахунок стягнення податків з працелюбних громадян. Автор “Досліду…” критично ставився й до ідеї вирівнювання прибутків. Поділ на багатих і бідних корисний, тому що можливість поліпшення свого стану і побоювання щодо його погіршення є двигуном поліпшення добробуту суспільства.
Проблему обмеженості ресурсів Мальтус вбачав у такому:
– ресурси Землі обмежені;
– через залучення до обігу гірших земель віддача вкладеної праці, капіталу буде знижуватися.
Мальтус у своїх економічних поглядах представляв інтереси великої земельної аристократії (лендлордів).
Теорія прибутку Т. Мальтуса повторює переконання Д. Рікардо. Прибуток визначається як різниця між вартістю товару і витратами праці та капіталу у виробництві. Мальтус є автором положення про реалізацію сукупного суспільного продукту. У ньому він стверджує, що досягти достатнього рівня попиту і повної реалізації продукції, що виробляється, неможливо без участі в цьому процесі не тільки продуктивного, а й непродуктивного класу – так званих третіх осіб, які можуть створити необхідний додатковий попит на всю масу товарів, що виробляються в суспільстві. Таким чином, він заперечує думку про суспільний паразитизм непродуктивного класу (землевласники, армія, церковні служителі, чиновники).
У кейнсіанстві використовується це положення теорії Мальтуса при розв’язанні питань реалізації і заходів підтримання “ефективного попиту” для регулювання економіки.
Мальтус визнає існування загальних і локальних криз, вважаючи їх тимчасовими явищами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)