Тема: ЕЛЕМЕНТИ ГРАФІЧНОЇ ГРАМОТИ. ПОНЯТТЯ ПРО ПРОЕЦІЮВАННЯ. ВИГЛЯДИ ВИРОБІВ НА КРЕСЛЕННІ
Мета: формувати в учнів поняття про проеціювання, вигляд; ознайомити з особливостями та правилами побудови виглядів на горизонтальній, фронтальній, профільній площині; навчити визначати потрібну та достатню кількість виглядів та інших даних для повного уявлення про предмет; розвивати логічне та абстрактне мислення, навички самоконтролю.
Ключові поняття: проекція, вигляд, проеціювання, проеціюючий промінь, площина проеціювання, просторова
Об’єкти практичної діяльності учнів: вироби об’ємної форми.
Обладнання: креслярські інструменти, креслення виробів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння характеризувати поняття “проекція”, “проеціювання”, “вигляд”.
2. Уміння аналізувати форму предмета, визначати його розміри.
3. Уміння пояснювати доцільність побудови 1, 2, 3 проекцій.
4. Уміння виконувати побудову креслення в системі прямокутних проекцій простих деталей.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація
III. Актуалізація опорних знань учнів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1. Поняття про процес проеціювання.
2. Ознайомлення з процесом виконання двох проекцій.
3. Ознайомлення з процесом виконання трьох проекцій.
4. Поняття про вигляд.
V. Практична робота Побудова другої проекції об’ємної деталі за першою.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Урок цієї теми доцільно розпочати із фронтального опитування учнів за запитаннями:
– Що потрібно знати, щоб виготовити виріб?
– Які графічні документи ви знаєте?
– Для чого потрібна технічна документація під час виготовлення виробу?
– Які існують види технічної документації? Чим вони відрізняються один від одного?
Надалі необхідно продемонструвати учням ескізи, технічні рисунки та креслення різних виробів, поставивши перед ними проблемне питання:
– Чи завжди за кресленням можна визначити форму виробу?
Для створення проблемної ситуації під час спілкування з учнями вчителю слід навести приклади креслення деталей об’ємної форми.
Під час розповіді про проеціювання слід продемонструвати способи утворення тіні предмета на горизонтальній та вертикальній площині. Демонструючи утворення тіні за допомогою ліхтарика або іншого джерела світла, необхідно акцентувати увагу учнів на тому, що контури тіні відповідають контурам предмета, який проеціюється. Проте, залежно від місця розташування джерела світла (відстані від джерела світла до предмета та предмета від площини, на якій утворюється тінь), контури тіні можуть точно відповідати контурам предмета або дещо відрізнятися (бути більшими або меншими).
Після демонстрації способів утворення різних за геометричною формою контурів тіней від того самого предмета учні повинні дійти висновку щодо сутності їх утворення.
Учитель зазначає, що існує три види проеціювання. Спочатку слід продемонструвати малюнки з різними видами проеціювання та проаналізувати їх. Аналіз підкріплюють зрозумілими прикладами (для центрального проеціювання – фотознімком). На основі аналізу учні можуть записати висновок зі слів учителя.
Демонструючи креслення різних предметів, учителю необхідно звернути увагу учнів на виконання позначень товщин цих предметів та можливість їх виготовлення за однією проекцією.
Учні мають усвідомити, що обов’язковою умовою для виготовлення будь-якого предмета є наявність усіх даних для його виготовлення: можливість визначення розмірів, форми предмета, відомості про матеріал, з якого виготовляється предмет, та його конструктивні елементи, дані про інструменти, які використовуються в процесі виготовлення.
Учням ставиться запитання: Чи достатньо однієї проекції для отримання повного уявлення про предмет? Учні висловлюють свої думки із цього приводу.
Розуміння необхідності побудови щонайменше двох проекцій для повного уявлення про форму предмета вчитель пояснює на прикладах утворення однакових проекцій від геометричних предметів різної форми. Наприклад, на горизонтальній площині проекція від конуса, зрізаного конуса, циліндра, кулі має вигляд круга. Це називається невизначеністю форми об’ємного предмета за однією проекцією. Учні роблять висновок щодо необхідності побудови другого зображення предмета на вертикальній площині.
Демонструється також невизначеність предмета за двома зображеннями. Формулюється висновок, що для багатьох предметів або деталей потрібно три або навіть більше проекцій. При цьому вводиться поняття горизонтальної та фронтальної площин.
Своє пояснення вчитель супроводжує демонстрацією утворення такого зображення за допомогою таблиць, розгорнутого макета горизонтальної та фронтальної площин або відповідних рисунків підручника. Надалі він дає поняття вигляду.
Увагу учнів слід акцентувати на тому, що, виконуючи креслення, горизонтальну проекцію предмета завжди розміщують під фронтальною – у проекційному зв’язку. Порушувати це правило забороняється.
З метою закріплення знань з проеціювання учням можна запропонувати виконати завдання щодо встановлення відповідності між проекцією та деталями й одну з практичних робіт з побудови другої проекції об’ємної деталі за першою та двох проекцій деталей.
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Слово вчителя. Зображення предмета на площині отримують за допомогою проеціюючих променів. Тобто якщо предмет розмістити перед стіною і освітити його спереду ліхтариком, то на стіні утвориться тінь від цього предмета. Утворений світловими променями контур предмета на площині є його проекцією.
Потім учитель формує в учнів поняття “проеціювання”, “проеціюючий промінь” та “площина проекції”. Отже, утворення зображення предмета на кресленні уявними проціюю – чими променями називають проеціюванням. Утворене методом проеціювання зображення предмета на площині називають проекцією. Площину, на якій одержують проекцію, називають площиною проекції.
Якщо проеціюючі промені виходять з однієї точки, то проеціювання називають центральним (фотознімки, кінокадри на плівці) (мал. 15, а). Якщо проеціюючі промені паралельні, то проеціювання називають паралельним. За такого проеціювання всі промені падають на площину проекції під однаковим кутом. Якщо проеціюючі промені є перпендикулярними до площини проекції, то проеціювання називають паралельним прямокутним (мал. 15, б). А якщо це гострий кут, то проеціювання називають паралельним косокутним (мал. 15, в).
Мал. 15. Види проеціювання: а – центральне; б – паралельне прямокутне; в – паралельне косокутне
Проеціюючі промені проводять паралельно між собою та під прямим кутом до площини проекцій. З’єднавши лініями уявні точки перетину проеціюючих променів із площиною проекцій, одержують проекцію предмета (мал. 16).
Мал. 16. Проекція предмета
Утворена на площині проекція надає уявлення про форму об’ємного предмета. На кресленні проекцію доповнюють розмірами. Розміри відображають величину зображуваного предмета та його елементів.
Учитель пояснює учням, що більшість деталей, які виготовляються, – об’ємні. За однією проекцією не можна однозначно визначити будову деталі. На малюнку 17 показано дві деталі (а, б) та проекцію (в), але вона підходить і до першої, і до другої деталі.
Мал. 17. Проекція до двох деталей
Демонстрація малюнка 18 сприятиме усвідомленню учнями того, що для визначення форми деталі недостатньо однієї проекції. Тому використовують додаткові. Тут доцільно дати визначення горизонтальної та фронтальної проекцій.
Мал. 18. Визначення форми деталі
Горизонтальна площина – це площина, на якій утворюється проекція предмета під час його розглядання зверху. На кресленнях її позначають латинською літерою Н. Фронтальна площина проекцій – це площина, на якій утворюється проекція предмета під час його розглядання спереду. На кресленнях її позначають латинською літерою V. Площини проекцій розміщені в просторі під прямим кутом одна до одної (мал. 19). Лінію перетину цих площин (її позначають латинською літерою х) називають віссю проекцій. Дві проекції предмета розташовані в просторі в різних площинах. Щоб отримати креслення предмета на площині, обидві площини проекцій суміщують в одну. Для цього горизонтальну площину проекцій повертають так, щоб вона збігалася з фронтальною площиною проекцій.
В окремих випадках і двох проекцій недостатньо для того, щоб визначити будову деталі. Наприклад, на малюнку 20 три різні деталі матимуть дві однакові проекції.
Мал. 19. Розміщення двох проекцій у просторі під прямим кутом
Мал. 20. Однакові проекції трьох різних деталей
Щоб побудувати креслення, за яким можна уявити цілісний образ зображуваного предмета, користуються трьома проекціями. У цьому випадку до горизонтальної та фронтальної площин додається ще одна, утворена на профільній площині, її називають профільною. Профільна площина проекцій – це площина, на якій утворюється проекція предмета під час його розглядання збоку. На кресленнях її позначають латинською літерою W. Три взаємно перпендикулярні площини проекцій утворюють тригранний кут (мал. 21).
Мал. 21. Проеціювання предмета на три площини проекцій
Надалі вчитель дає визначення вигляду як зображення повернутої до спостерігача частини предмета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можна отримати три вигляди. Тобто вигляд – це проекція, утворена способом прямокутного паралельного проеціювання.
Мал. 22. Вигляди на кресленні
Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можуть бути одержані три вигляди (мал. 22). Зображення на профільній площині проекцій називають виглядом зліва. Зображення, утворене на фронтальній площині проекцій, називають виглядом спереду. Це зображення вважають головним. Відносно нього розміщують і інші вигляди на кресленні: вигляд зверху – під ним, вигляд зліва – праворуч від нього і на одній висоті. За рахунок цього досягається проекційний зв’язок між виглядами – він є необхідною умовою для створення цілісного уявлення про форму зображуваного предмета (деталі).
Якщо на вигляди нанести розміри, отримаємо робоче креслення, за яким можна виготовити виріб (мал. 23).
Мал. 23. Робоче креслення
Закріплення матеріалу на цьому уроці можна провести у процесі виконання практичної роботи Побудова другої проекції об’ємної деталі за першою (підручник, с. 35). А також можна запропонувати виконання вправ зі встановлення відповідності між проекцією та деталями (мал. 24).
Мал. 24. Установлення відповідності між проекцією та деталями
Під час виконання завдань учителю необхідно проконтролювати роботу учнів, щоб виявити рівень засвоєння навчальних досягнень.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)