Політологічний словник
Етнічна самоідентифікація – акт усвідомлення своєї належності до певної етнічної групи. Вважається, що самоідентифікація – це наступний етап усвідомлення свого етнічного “Я” після того як людина усвідомила свою відмінність від інших -“Вони”. Внаслідок такого подвійного процесу свідомості та самосвідомості виникає етноідентифікаційний поділ за ознаками: “ми – вони”.
Е. с. – тривалий процес формування етнічного “Я-образу”, початком якого є родина, мова спілкування та спосіб
Е. с. потрібно відрізняти від національної ідентичності. Остання пов’язана не так з поняттям народу, етносу, як з країною проживання, державою, тобто цей вид самоідентифкації асоціюється з поняттями
Території та громадянства і належить до політичних ідентифікаторів незалежно від етнічного походження. Так, за даними останнього всеукраїнського перепису (2001 р.), нині в Україні проживають громадяни, які за своїм походженням представляють 134 етнічні спільноти. Кожен із них має власну Е. с., проте як представники української політичної нації вони є українцями і в цьому аспекті їхня Е. с. не збігається з національною, в основі своїй громадянсько-політичною і територіальною. Якщо Е. с. має часову вісь і тяжіє до історизму, то національна – просторову, на основі якої формується таке поняття і явище, як територіальний патріотизм. У цьому сенсі досить показовою є ситуація з Е. с. громадян США. Попри те, що вони є країною емігрантів, тобто сформованою з представників різних народів, її громадяни вважають себе насамперед американцями. Проте зрозуміло, що це поняття характеризує не етнічну, а державно-територіальну та громадянсько-правову належність тих, хто є громадянами цієї країни. Водночас, як засвідчує досвід кілька-вікового співіснування в одній суспільно-політичній системі США, вона не стала “плавильним казаном”, у якому етнічний матеріал перетворився на єдине американське тіло. Соціологічні та етнологічні опитування засвідчують, що у США поряд з національною ідентичністю існує також і Е. с. Щоправда, останнім часом усе чіткіше окреслюється тенденція до превалювання в американській самосвідомості, за винятком недавніх емігрантів і тих, хто ще не встиг асимілюватися, національної самоідентичності як американців без акценту на расове чи етнічне походження.
Згідно із Законом України “Про громадянство України” та іншими підзаконними актами в Україні діє принцип “крові”, тобто особи, народжені від українців у будь-якій країні, за бажанням можуть набути українське громадянство, вийшовши з громадянства іншої країни. У цьому, як видно, певну роль відіграє і Е. с.
Нині спостерігається тенденція до деінституціоналізації Е. с., тобто вилучення її з реєстру офіційних документів, що посвідчують особу. Так, в Україні з паспортів вилучено графу, яка засвідчує національність людини.
Смит Э, Национализм и модернизм: Критический обзор современных теорий наций и национализма / Пер. с англ. А. В. Смирнова и др. – М., 2004; Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні. – К.: ІПіЕНД. – К., 2002; Майборода О. М. Проблема формування нової ідентичності української нації // Етноси України. Альманах. – Вил. 1. – К., 2000; Семененко И. С. Трансформация критериев самоидентификации в социокультурном и политическом пространстве: западная парадигма и российский контекст // Полис. – 2000. – № 3; Макеев С. Соціологічний аналіз ідентичності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 3; Тавадов Г. Т. Этническая самоидентификация // Этнология. Словарь-справочник. – М., 1998; Кресіна /. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. Етнололітологічний аналіз. – К., 1998; Малахов В. С. Неудобства с идентичностью // Вопр. филос. – 1998. – № 2; Шульга Н. А Этническая самоидентификация личности. – К., 1996.
Л. Шкляр
(1 votes, average: 5,00 out of 5)