Урок 12. ГОЛОВНА ІНТОНАЦІЯ
Вступ
Музика може мати різну інтонаційну виразність: питальну, окличну, стверджувальну, гумористичну та діалогічну. Крім того, в музичних творах вони можуть поєднуватися.
У музичній мові може існувати також головна інтонація. За її допомогою можна впізнати знайому мелодію. Вона може бути на початку, всередині або наприкінці твору.
Продовження розучування пісні. Дмитро Кабалевський “Хто чергові?”
Ця пісня розпочинається головною інтонацією.
Караоке. Пісня “Хто чергові?”
Приспів:
Хто чергові?
Ми чергові,
Кращі чергові,
Найкращі в школі чергові.
1. Ми чергуєм перший раз,
Прибираємо свій клас.
Гарний вигляд ураз
Буде мати весь наш клас.
Приспів.
2. Ось і дошка заблищала,
Ось і стіл засіяв.
Навіть цей шматочок крейди
В десять раз біліший став.
Приспів.
3. Ой, яка вже тут краса,
Ой, яка чистота!
Гарний вигляд ураз
Буде мати весь наш клас.
Слухання. Українська народна пісня “Дударик”
Цей музичний твір також розпочинається головною інтонацією.
Після слухання дайте відповіді на запитання:
Про що розповідається у прослуханому творі?
Підберіть йому свою назву.
Відомості про дуду (волинку)
У пісні розповідається про дідуся, який грав на дуді, від звуків якої у людей теплішало на серці.
Дуда – народний музичний інструмент, який роблять із вичиненої шкіри кози, вівці або теляти. В отвори суцільного міха вставляють декілька трубок: через одну музикант вдуває повітря, на другій грає мелодію, а третя трубка забезпечує постійний звук (бурдонний бас). Граючи на дуді, дудар, або, як його ще називають, дудник, притискає ліктем лівої руки міх до грудей.
А ще цей інструмент називають волинкою. В Україні дуда входила до складу оркестру війська Запорізького, а тепер звучить переважно у західноукраїнських областях.
У пісні “Дударик” ми чуємо жалісливі інтонації, якими висловлюється смуток за людиною, котрої вже немає, але яка залишила про себе добру згадку.
Караоке. Українська народна пісня “Дударик”
Діду мій, дударику,
Ти ж, було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду граєш.
Тепер тебе немає,
Дуда твоя гуляє,
А пищики зосталися,
Казна-кому досталися.
Слухання. Українська народна пісня “Дударик” в обробці М. Леонтовича
Прослухайте українську народну пісню “Дударик” у своєрідному виконанні. Поміркуйте, що змінилося.
Аналіз прослуханого твору. Поняття про обробку народної пісні
Пісню прикрасили багатоголоссям, змінами динаміки, насиченою гармонією… А у вступі до твору чоловічі голоси імітують звучання дуди.
З мелодії відомої української народної пісні “Дударик” видатний композитор Микола Дмитрович Леонтович створив відому в усьому світі обробку.
Обробка народної пісні – це прикрашення її різними засобами музичної виразності.
Слухання. Е. Гріг. “Весільний день у Трольхаугені”
Інколи головна інтонація пронизує весь твір. Це ми можемо спостерігати на прикладі одного з музичних творів видатного норвезького композитора Едварда Гріга.
Він певний час проживав у містечку Трольхауген. Назва твору “Весільний день у Трольхаугені” походить від назви місцевості, в якій воно розташоване, і означає “пагорб тролів”.
Музичний твір є зображенням персонажів норвезьких народних казок – ельфів, гномів і тролів, які живуть у горах. Мають вони свого короля, що сидить на троні. Спробуйте уявити цю картину під час слухання.
Підсумки уроку
Сьогодні на прикладі різних музичних творів ми переконалися, що в музичній мові існує головна інтонація. Вона може бути на початку, всередині або наприкінці твору, а також – пронизувати його повністю (як, наприклад, у п’єсі норвезького композитора Едварда Гріга “Весільний день у Трольхаугені”).
Крім того, за допомогою головної інтонації можна розпізнати знайому мелодію.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)