ГОЛОВНИЙ УЗЯТОК – період найбільшого збору бджолами меду, як правило, у розпалі літа. Для того щоб одержати за час медозбору максимум товарного меду, бджоляр повинен вивчити рослини, які забезпечують головний медозбір у цій місцевості, заздалегідь знати їхні масиви, строки цвітіння й віддаленість від пасіки.
При наближенні медозбору вся робота бджоляра повинна бути зосереджена на завершенні підготовки сімей до Г. у. Нижче перераховані ті правила, яких повинен дотримуватися бджоляр до й під час Г. у.
1. До початку медозбору всі бджолині
2. Бджоляр повинен стежити за наявністю в гніздах вільних чарунок для складання нектару, тому що до переробки його на мед бджоли заповнюють нектаром чарунки тільки на 1/8.
3. До початку головного узятку повинна закінчуватися робота з підсилення основних сімей резервними. У разі потреби об’єднують слабкі сім’ї, створюючи сильну сім’ю.
4. Забезпечують постійну вентиляцію гнізд для випаровування
5. Для підтримки робочого стану сімей вчасно відкачують зрілий мед із верхніх корпусів і магазинів. Великі запаси зрілого меду й нестача вільних чарунок знижують робочу активність бджіл, що, відповідно, призводить до неповного використання узятку. Так, при узятку до 4 кг на день бджолосім’я заповнює другий корпус за тиждень. При узятку вище 4 кг доцільно поставити новий корпус або надставку на 1-2 дні раніше.
Якщо сім’я прийшла в ройовий стан саме на період Г. у., слід знищити маточники та значно розширити обсяг гнізда.
У 12-рамковому вулику надставляють другий корпус або магазинну надставку, у лежаку – додають рамки до повного комплекту вулика, у багатокорпусному вулику – корпуси з розплодом ставлять унизу, а із сушшю й вощиною – вгорі.
Наступне найважливіше завдання бджоляра – підготовка гнізд до майбутнього узятку й забезпечення місця для нього.
Бджоли складають запаси меду вгорі, позаду і з боків розплоду, утворюючи своєрідний купол над ним і біля нього, й одночасно розміщають його якнайдалі від льотка, щоб уникнути злодійства.
Для випару з нектару води й переробки його на мед бджоли розміщають узяток спочатку у вільних чарунках біля розплоду й тільки після згущення переносять на рамки, виділені для кормових запасів. Тому велика кількість вільних стільників у гнізді забезпечить розміщення бджолами свіжого нектару, для якого потрібно більше місця, ніж для зрілого меду. Для перетворення нектару на мед потрібно 5 діб. Недостача вільних чарунок знизить продуктивність роботи бджіл і, отже, прибутковість пасіки. Тому бджоляр повинен знати кількість нектару, що надходить за день, й необхідну для його складання кількість стільників. Необхідно також пам’ятати про майбутню зимівлю й подбати про наповнення медом найкращих рамок для зимового гнізда бджіл.
У вуликах-лежаках значну частину меду бджоли складають за розплодом, у глибині вулика. Тому в найбільш віддаленій від льотка частині вулика ставлять відбудовані білі стільники, потім коричневі та ясно-коричневі, частково зайняті пергою, поруч із ними – рамки зі зрілим печатним розплодом, чарунки якого заливатимуться медом у міру виходу розплоду, потім рамки з молодшим розплодом і ближче до льотка – відкритий розплід і засів й 1-2 накривальні рамки.
У двокорпусних вуликах бджоли спочатку наповнюють рамки верхнього корпуса.
Забезпечити бджіл достатньою кількістю стільників до настання Г. у. можна перестановкою корпусів: верхній корпус, зайнятий відкритим розплодом і новими стільниками, ставлять унизу, а нижній, з якісними ясно-коричневими стільниками, частково заповненими залишками печатного розплоду й невеликою кількістю перги (сильно забиті пергою стільники видаляють), ставлять угорі. Після такої нескладної перестановки корпусів матка продовжує яйцекладку в нижньому корпусі, а у верхньому бджоли заповнюватимуть нектаром і медом чарунки суші й ті, що звільнилися від розплоду.
Бджоли під час медозбору прагнуть стовщувати верхні ділянки стільників, заповнювані медом, особливо в тих рамках, які розташовані поруч зі штучною вощиною.
Щоб цього не відбувалося, рамки з не відбудованою штучною вощиною краще видалити з гнізда, передавши їх у нуклеуси й відводки, де їх добудують. Замість них ставлять повністю відбудовані стільники між рамками розплоду або на краях гнізда.
Якщо до Г. у. вулики сімей уже заповнені медом із ранніх медоносів, цей мед відбирають із гнізд для відкачування, за винятком рамок із відкритим розплодом, які не можна відкачувати.
Такі рамки відзначають для себе, щоб при складанні гнізд на зиму видалити їх. Мед із ранніх медоносів (верба, суріпиця, гірчиця й ін.) мало придатний для зимівлі бджіл через ранню кристалізацію в стільниках або через ранній збір паді.
До цвітіння основних медоносних рослин бджоляр повинен переконатися в наявності в цій місцевості культурних дикорослих медоносів, від яких залежатиме продуктивність узятку й доцільність кочівлі пасіки. На період Г. у. сильні бджолосім’ї можуть зібрати багато меду тільки в тому випадку, якщо джерело узятку знаходиться на відстані 1-1,5 км від пасіки. Віддалення від пасіки основних медоносів на відстань більш ніж 3 км зменшує збір медів на 70 % .
При недостатній кормовій базі можна збільшити медозбір, розділивши пасіку на дрібні групи по 20-40 сімей, одночасно застосовуючи своєчасну кочівлю в кращі за медозбором місця.
Огляди гнізд припиняються, але якщо виникає необхідність, їх проводять у вечірній час, коли літання бджіл закінчилося. Бджоляр повинен постійно уважно спостерігати за льотом бджіл, поводженням біля льотка, щоб вчасно усунути причини, які знижують роботу бджіл.
У спекотний час, щоб забезпечити кращу вентиляцію у вулику, розширюють льотки у весь просвіт; якщо у вулику далі так само задушливо, піднімають передню частину корпуса над дном на клинці й затінюють південну стінку вулика щитами або гілками.
Після літання бджіл перевіряють ступінь заповнювання рамок медом у магазинах і корпусах. При сильному медозборі другі корпуси можуть уже наповнитися, а інтенсивний узяток – ще тривати. Тоді ставлять третій корпус між нижнім і верхнім, а на багатокорпусні вулики – додаткові надставки.
За відсутності запасних корпусів постійно відбирають рамки зі зрілим медом і негайно заміняють їх сушшю або відкачаними рамками, що стимулює бджіл до продовження активної роботи.
Перевозять бджіл на нові ділянки за 2-3 дні до початку масового цвітіння медоносів. Бджолосім’ї краще перевозити вночі на будь-якому транспорті.
Бджоляр заздалегідь повинен підготувати пасіку до приймання очікуваного великого медозбору. Йому необхідно упорядкувати робоче приміщення, інвентар для відкачування меду й тару під нього.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)