КАЛЕНДАР ❤️ Культурологічний словник

Культурологічний словник

КАЛЕНДАР (лат. calendarium, букв. – боргова книжка) – 1) Система виміру часу, що грунтується на періодичності явищ природи, пов’язаних із рухом небесних тіл. Сучасний К. бере початок від юліанського К. (старий стиль), запровадженого Юлієм Цезарем 46 р. до н. е. У ньому з кожних 4-х років 3 роки були по 365 днів, а четвертий, високосний (номер якого ділиться на 4) – 366 днів. Оскільки тривалість юліанського року довша за справжню на 11 хв. 14 сек., то за 128 років це призводило до запізнення початку календарного року майже на 1 добу.

Через це 1582 р. папа римський Григорій XIII провів реформу юліанського К. Було запроваджено григоріанський К. (новий стиль). Середня тривалість року за григоріанським К. лише на 26 сек. довша за астрологічну. Різниця між юліанським і григоріанським К. становить: у XVIII ст. – 11 діб, XIX ст. – 12 діб, XX ст. – 13 діб. У Росії юліанський К. запроваджено 1700 р. Петром І, а григоріанський – лише з 14 лютого (1 лютого за старим стилем) 1918 р. Про український К. дохристиянських часів відомо дуже мало, хоча про існування календарної системи свідчать народні назви деяких місяців. Прийнявши християнство з Візантії, Київська

Русь узяла звідти і К. (т. зв. юліанський). В Україні новий стиль був уведений Центральною Радою 1 березня 1918 р. для цивільного вжитку; у церковному житті залишився юліанський К. 2) Назва популярної книги, поширеної з XVII ст., що розвинулася з первісного додатка до богослужбових 148 книг (напр., місяцеслова) до типу альманахів універсального популярно-наукового і літературного характеру. Відомий К., друкований Ф. Скориною 1525 р. у Вільні під назвою “Малая подорожная книжица”, зміст якої становили псалтир, часословець, акафісти, канон, шестидневець, календар і пасхалії. На початку XVIII ст. К. видавала друкарня Києво-Печерської лаври. Перший К. під назвою “Календарь, или месяцесловъ” вийшов 1700 р. Наприкінці XVIII ст. у Києві виходили періодично два К.: церковний і “Астрономо-политический”. Періодичне видання К. розпочав Ставропігійський інститут у Львові (1864-1939 рр.). Це був щорічний К. наукового характеру з багатим змістом. Від 1870 до 1939 р. виходив К. товариства “Просвіта” у Львові. У 1920-1930 рр. на західноукраїнських землях К. видавали різні українські організації. Деякі з них залишалися джерелом матеріалів з історії культурно-освітнього, визвольно-політичного життя. Відомий К. київської “Просвіти” (1907, 1908) і “відривні К.” видавництва “Час”. 1919 р. вийшов перший радянський К. під назвою “Календар довідний”. 3) Покажчик усіх днів року.

(2 votes, average: 4,00 out of 5)

КАЛЕНДАР - Культурологічний словник

Схожі записи:

ВІДВЛАСНЕННЯ Культурологічний словник ВІДВЛАСНЕННЯ – одна з центральних категорій у філософії Гегеля, що означає перехід духовного першпочатку – “Абсолютної Ідеї” – у чужу її ідеальній сутності...
КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА Культурологічний словник КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА – художній навчальний заклад останньої чверті ХІХ ст. (1875-1901 рр.), що відіграв велику роль у підготовці українських національних художніх кадрів....
КАРМА Культурологічний словник КАРМА (санскрит) – доля, закон відплати, згідно з яким будь-які добрі чи лихі вчинки людини визначають перебіг її тілесного життя, послідовності народження і...
АНТРОПОМОРФНІСТЬ Культурологічний словник АНТРОПОМОРФНІСТЬ (від грец. людина і форма) – подібність до людської постаті, її відтворення повне (скульптурне, стилізоване) або часткове (із збереженням утилітарної форми речі,...
ГЕРМЕНЕВТИКА Культурологічний словник ГЕРМЕНЕВТИКА (від грец. hermenia – пояснення, тлумачення) – теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів, творів давніх поетів (наприклад, Гомера). У філології епохи Відродження...
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ Культурологічний словник ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ – систематизовані збірники, в яких подано в абетковому або тематичному порядку статті про осіб, предмети і явища, події, а також про...
ОРАНТА Культурологічний словник ОРАНТА (лат. та, що молиться) – іконографічний образ Богоматері, що сформувався у середні віки. Богородиця-Оранта зображена на повний зріст, ніби під час молитви...
ВАСАЛ Культурологічний словник ВАСАЛ – в середні віки в Західній Європі феодал, який одержав землю від іншого феодала і зобов’язаний останньому військовою службою та іншими послугами....
КОНТРРЕФОРМАЦІЯ Культурологічний словник КОНТРРЕФОРМАЦІЯ (від лат. contra – проти і Реформація) – релігійний рух у Європі середини XVI – XVII ст., спрямований на збереження та зміцнення...
САМОВИХОВАННЯ Культурологічний словник САМОВИХОВАННЯ – усвідомлювана діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. С. можливе за...
СПОВІДЬ Культурологічний словник СПОВІДЬ (каяття) – таїнство в православ’ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священикові про скоєні ним гріхи, а священик від імені Бога...
ПАНАХИДА Культурологічний словник ПАНАХИДА (від грец. всеношна) – православна заупокійна відправа. За часів гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву “всеношна”, на відміну від...
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних...
ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО Культурологічний словник ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО – господарство, побудоване на використанні природних (насамперед харчових) ресурсів, тобто збиральництво, мисливство, рибальство. Незважаючи на перемогу у світових масштабах відтворювального господарства,...
ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА – підготовка спеціалістів із планування, обліку, фінансів та інших напрямів економічної роботи в народному господарстві, а також для науково-педагогічної діяльності в...
АНІМІЗМ Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з...
ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....
ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ Культурологічний словник ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ (лат. diffusio – поширення і identicus – однаковий) – статус Я-ідентичності, за якого молода особа може переживати або не переживати кризу...
ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті...
ТЕАТР Культурологічний словник ТЕАТР (грец. – місце, призначене для видовища, згодом – саме видовище) – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр –...
ІРОНІЯ Культурологічний словник ІРОНІЯ (від грец. eironeia – вдавання, прихований глум) – 1) Тонке приховане глузування. 2) У літературі – стилістичний прийом контрасту видимого і прихованого...
СИМВОЛІКА Культурологічний словник СИМВОЛІКА (від грец. symbolon – пізнавальний знак) – 1) Вираження ідей, понять, почуттів за допомогою умовних знаків – символів. 2) Сукупність символів....
АНТРОПОГЕНЕЗ Культурологічний словник АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos – людина та genesis – походження) – процес виникнення та історико-еволюційного формування фізичного типу людини....
НЕФ, НАВА Культурологічний словник НЕФ, НАВА (від лат. navis – корабель) – одна з частин базиліки, відокремлена від іншої колонами....
БАЛАДА Культурологічний словник БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструментальний або...
САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті...
АЖІОТАЖ Культурологічний словник АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) – психічний стан людини. Важливе значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони можуть бути позитивними чи негативними, то...
САМОВЛАДАННЯ Культурологічний словник САМОВЛАДАННЯ – один з суттєвих виявів вольової риси характеру людини, що полягає в здатності її свідомо керувати власними почуттями, настроями і приводити їх...
ЕТАЛОНИ Культурологічний словник ЕТАЛОНИ (франц. etalon, від etaler – виставляти, показувати) – 1) Зразкові міри та зразкові вимірювальні прилади, призначені для зберігання й відтворення одиниць вимірювання...
ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА Культурологічний словник ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА – у широкому розумінні – конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні –...
ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних...
АВАНТЮРНА ДІЯ Культурологічний словник АВАНТЮРНА ДІЯ (франц. dvanture – пригода, те, що випадково трапляється) – акції не співмірні з реальними цілями і можливостями індивіда. А. д., як...
ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ Культурологічний словник ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ (грец. Durios hippos) – у грецьких міфах про Троянську війну розповідається, що на десятому році війни греки за порадою Одіссея змайстрували...
АРХЕТИП Культурологічний словник АРХЕТИП (грец. початок та зразок) – універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості і які зумовлюють індивідуальні способи почуттів та мислення щодо...
ПІРАМІДА Культурологічний словник ПІРАМІДА – монументальна споруда у формі правильного багатогранника або ступінчаста. Найбільш поширеними П. були у країнах Стародавнього Сходу та Америки. В Єгипті служили...