Політологічний словник
Конфуцій (Кун Фуцзи, Кун Чжунні; 552/551 – 479 рр. до н. е.)- китайський філософ, педагог, політичний діяч. Створив етико – політичне вчення, яке пізніше дістало назву конфуціанство і яке протягом тисячоліть справляло величезний вплив на соціальний і духовний розвиток Китаю та (дещо меншою мірою) ряду країн, які в різні часи підпадали під вплив китайської держави і китайської культури. Погляди К. викладені в збірнику “Лунь юй” (“Судження та бесіди”), до якого входять висловлювання К. та його учнів. Традиційно
Вчення К. антропоцентричне, основний його пафос – роздуми про людину, її призначення й обов’язки. В центрі вчення – поняття “жень” (гуманізм). Це – джерело й прикінцева мета морального самовдосконалення людини. Суть такого вдосконалення – любов і повага до старших за віком і за соціальним становищем, перетворення людиною цих почуттів у власну внутрішню етико-психологічну орієнтацію. Водночас “жень” означає моральний закон, що регулює сімейні стосунки людей. К. вибудовував своє вчення як етико-політичну та філософську підоснову панування
Державна ідеологія в Китаї сформувала і всіляко підтримувала культ К. як духовного батька нації. Католицька церква долучила К. до лику святих.
Древнекитайская философия: В 2 ч. – М., 1972 – 1973; Конфуций: жизнь, учение, мысли, изречения, афоризмы. – Минск, 2003; Лукьянов А. Е. Лао-Цзы и Конфуций: философия Дао. – М., 2000; Переломов Л. С. Конфуций: жизнь, учение, судьба. – М., 1993.
В. Ятченко
(2 votes, average: 3,50 out of 5)