КОРОТКИЙ СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ
Агломерат – порошкоподібний концентрат залізної руди, який спікається на аглофабриках з подрібненим вапняком і дрібним коксом.
Агломерація (від лат. agglomero – приєдную, накопичую) – компактне просторове угруповання міських поселень, об’єднаних між собою транспортними, виробничими, культурно – побутовими й іншими зв’язками.
Аграрні реформи – система організаційних, господарсько-економічних заходів, спрямованих на докорінну зміну існуючих у сільському господарстві
Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві продукції сільського господарства, її зберіганні, переробці і доведенні до споживача.
Адміністративно-територіальний поділ – система територіальної організації, що створена для полегшення управління державою.
Безвідходна і маловідходна технологія – технологічні процеси, що забезпечують комплексне використання сировини, проміжних продуктів виробництва і відходів; реалізується на рівні окремого підприємства,
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні.
Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених протягом року на території країни і за її межами.
Вантажообіг – це кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час, вимірюється в тонно-кілометрах (ткм).
Виробнича сфера – сукупність галузей, які виробляють матеріальні блага, сфера матеріального виробництва.
Високотехнологічні вироби – ті, що зроблені на основі передових технологій виробництва.
Внутрішня міграція – переміщення населення в межах однієї країни.
Вугільна промисловість – галузь гірничодобувної промисловості, що спеціалізується на видобутку і переробці (збагаченні).
Галузева структура господарства – співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці.
Галузі спеціалізації району – галузі промисловості й сільського господарства, які виготовляють товарну продукцію для обміну з іншими районами або для експорту в інші країни; галузі, які доцільно розвивати в умовах певного району з найвищою ефективністю для господарства.
Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю виконуваних функцій.
Географія населення – галузь географії, що вивчає територіальну організацію населення.
Геополітика – наука, що досліджує вплив на політику географічних чинників.
Геополітичне положення України – розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню приналежність до певних політичних союзів і угруповань із врахуванням їхньої стабільності, надійності та перспективності.
Глинозем – збагачена алюмінієва руда.
Глобалізація – процес посилення взаємопов’язаності світу у різних сферах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо).
Демографія – наука, що вивчає закономірності відтворення населення.
Депопуляція населення – стійка тенденція зменшення кількості населення країни чи регіону.
Діаспора (грец. diaspora – розсіяння) – частина народу, яка мешкає за межами своєї історичної батьківщини, тобто країни свого походження.
Ділова деревина – деревина, яку використовують у лісовій промисловості.
Добувна промисловість – сукупність галузей, що спеціалізуються на видобутку сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів.
Економічна географія – галузь географії, що вивчає територіальну організацію виробництва.
Економіка (від грец. oikonomike, букв. – мистецтво ведення домашнього господарства) – господарство певної країни або його частина, що охоплює певні галузі й види виробництва.
Економіко-географічне положення України – розташування її відносно будь-яких об’єктів, що мають певне економічне значення.
Економічна інтеграція – входження в систему взаємопов’язаних національних господарств і створення міжнародних господарських комплексів унаслідок узгодженої міждержавної економічної політики.
Економічне районування – науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються внаслідок територіального поділу праці.
Економічний потенціал – сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, що залучені або можуть залучатися у господарську діяльність.
Економічний район – відносно цілісна частина території країни, що вирізняється своєю спеціалізацією і взаємозв’язана економічними відносинами з іншими територіями.
Економічно активне населення – населення, здатне працювати у народному господарстві.
Експлуатаційні ліси – ліси, призначені для промислової експлуатацїї.
Експорт – вивіз за кордон товарів, вироблених, добутих або вирощених у даній країні.
Еміграція (від лат. emigre – виселяюсь) – виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання.
Етнографічна група – відособлена завдяки особливостям мови, побутової культури частина нації або етносу.
Зайнятість населення – участь мешканців країни у суспільному виробництві.
Зовнішня міграція – переміщення населення за межі України або прибуття до України з інших країн.
Іміграція (від лат. immigrans – той, що заселяється) – в’їзд іноземців до країни.
Імпорт – ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.
Інвестиції – витрати на розширення й оновлення виробництва і сфери послуг, пов’язані із запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці; вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства, галузі і перспективні території.
Інновації – впровадження нової техніки, технологій, нових форм організації виробництва і сфери послуг.
Інформаційні технології – процес якнайширшого застосування ЕОМ у господарстві в цілому, в галузях, на підприємствах і в організаціях.
Інфраструктура – сукупність об’єктів, споруд, засобів транспорту, що обслуговують населення і господарство.
Історичні (історико-географічні) землі – частини країни, що сформувались у ході історичного розвитку і мають особливості національного складу, ведення господарства, культури.
Кокс – продукт коксування вугілля, який є технологічним паливом переважно для виплавки чавуну.
Конкурентоспроможність – відповідність вимогам ринку.
Кооперування – система міжгалузевих, внутрішньогалузевих, міжрайонних, внутрішньорайонних економічних зв’язків.
Критерії виділення економічних районів – орієнтири, якими керуються під час вибору оптимального варіанту розташування району.
Лісове господарство вивчає і обліковує ліси, посилює їхні корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення і поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду.
Маятникова міграція – регулярне переміщення людей з одного населеного пункту в інший без зміни місця проживання.
Мегалополіс – угруповання взаємопов’язаних агломерацій.
Меліорація – сукупність організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель.
Мережа економічних районів – результат економічного районування у вигляді системи економічних районів, що відображає територіальну структуру господарського комплексу країни.
Металургійний комбінат – металургійний завод повного циклу, технологічно пов’язаний із коксохімзаводом.
Міграція – територіальні переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання.
Міжгалузевий комплекс – система економічно взаємозв’язаних галузей виробничої або невиробничої сфер.
Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції або надання послуг, якими вони обмінюються.
Міжрайонний поділ праці – спеціалізація економічних районів країни на виробництві продукції або наданні послуг, якими вони обмінюються.
Місто – населений пункт, що має не менше 10 тис. мешканців, з яких не менш як 85 % працює в промисловості.
Міське населення – населення, що мешкає в міських поселеннях: містах і селищах міського типу.
Морегосподарський комплекс – поєднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні забезпечує зовнішньоекономічні й інші специфічні види діяльності (рибне господарство, рекреацію тощо).
Науково-технологічна зона – територія, яка включає науково-дослідний центр міжнародного рівня, вищий навчальний заклад, технологічну інфраструктуру для впровадження наукових розробок у виробництво.
Науково-технічний потенціал (НТП) – сукупність ресурсів і можливостей науки, що дають змогу ефективно вирішувати господарські питання.
Національний господарський комплекс – це система виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг, що склалася в межах України.
Національний доход – це сукупність усіх доходів країни.
Нація (від лат. natio – плем’я, народ) – це населення, в якого спільними є територія проживання, мова, історія і культура.
Невиробнича сфера – сукупність галузей господарства, що надають послуги нематеріального характеру населенню і суспільству в цілому.
Паливна промисловість – сукупність галузей гірничодобувної промисловості, що спеціалізуються на видобутку і переробці різних видів паливно-енергетичних ресурсів.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це сукупність підприємств і об’єднань, які здійснюють розвідку і видобування паливних ресурсів, виробництво електроенергії, а також транспортування та організацію споживання паливних ресурсів і енергії.
Паливно-енергетичні ресурси – корисні копалини органічного походження, що є джерелом виробництва електричної і теплової енергії.
Пасажирообіг – це кількість пасажирів, перевезених на певну відстань за певний час, вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-км).
Переробна промисловість – сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.
Принципи розміщення виробництва – вихідні положення або правила господарювання.
Природний рух – різниця між кількістю народжених живими і померлих за певний період.
Природно-ресурсний потенціал – предмети праці, чинник розміщення виробництва, що охоплює природні ресурси і природні умови, які можуть бути залучені в господарську діяльність за певних умов.
Продовольчий комплекс – сукупність взаємозв’язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання й реалізації через торговельну мережу.
Промисловий район – територіально сконцентровані виробництва певної галузі промисловості в окремих частинах країни, де для їхнього розвитку є найсприятливіші умови.
Раціональне природокористування – збереження і відтворення природних ресурсів, екологізація виробничої діяльності, оптимальність зв’язків господарства і природи.
Рекультивація земель – комплекс робіт з відновлення продуктивності земель, їхньої господарської, медико – біологічної, естетичної цінності.
Ресурсозберігаючі технології – технології, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витратою ресурсів і енергії, матеріалів при заданій кількості щодо випуску продукції і необхідній продуктивності.
Ринкова економіка – економічна система, що базується на механізмі конкуренції, попиту і пропозиції (кон’юнктури ринку) та узгоджує приватні й загальнодержавні інтереси.
Сальдо міграції – різниця між еміграцією та імміграцією.
Світове господарство – це система взаємопов’язаних національних господарств, що грунтується на міжнародному поділі праці й економічних (і політичних) відносинах.
Сезонні міграції – міграції, пов’язані з сезонністю роботи.
Селище міського типу – населений пункт з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких щонайменше дві третини – робітники і службовці.
Система розселення – розміщені на певній території і пов’язані між собою населені пункти.
Сільське населення – населення, що мешкає в сільських поселеннях (селах, селищах, хуторах), займається переважно сільським господарством і веде сільський спосіб життя.
Сільськогосподарські угіддя – частина земельних ресурсів, які використовують у сільському господарстві для виробництва сільськогосподарської продукції.
Соціальна географія – галузь географії, що вивчає територіальну організацію життя людей.
Соціологія – наука про суспільство як цілісну систему, закони його розвитку.
Спеціалізація – форма організації виробництва, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях чи на відносно відокремлених підприємствах.
Статева структура – співвідношення кількості чоловіків і жінок.
Структурні зміни – трансформація галузевих, територіальних, соціально-економічних характеристик господарського комплексу.
Суспільний поділ праці – відокремлення різних видів діяльності в межах світової економіки, національного господарства й підприємства.
Територіальна структура господарства – науково обгрунтоване розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговування і населення, яке забезпечує економічний і соціальний ефект унаслідок раціонального їх комплектування на певній території.
Територіальний поділ праці – спеціалізація певних територій на виробництві якихось товарів і послуг та обмін цими товарами і послугами з іншими територіями.
Техногенне навантаження – сукупність споруд, різноманітних машин, технічного устаткування, відходів від виробництва тощо, що припадає на одиницю площі певної території.
Технопарк – невелика територія, де навколо технічного університету або науково-дослідного центру розміщується кілька фірм, що впроваджують свої наукові розробки в практику.
Технополіс – це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових технологій.
Транзит – перевезення пасажирів і вантажу з одного пункту в інший через проміжні пункти.
Транспортно-географічне положення – розташування щодо транспортних шляхів і магістралей, які мають загальнодержавне і міжнародне значення.
Трудові ресурси – населення у працездатному віці: жінки – 15-54 роки, чоловіки – 15-59 років.
Урбанізація – процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства.
Феросплави – сплави заліза з легуючими металами (марганцем, вольфрамом, ванадієм та ін.).
Чинники розміщення виробництва – конкретні умови, що безпосередньо впливають на територіальне розміщення виробництва, визначають його ефективність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)