ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Тема: Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.

Мета: Вивчити статистичні закономірності модифікаційної мінливості, навчитися оцінювати характер мінливості досліджуваної ознаки, будувати варіаційний ряд і варіаційну криву.

Обладнання і матеріали: гербарні зразки рослин, листки акацій, лінійки, лупи.

Хід роботи

1-2. Розглянемо кілька гербарних зразків рослин одного виду, наприклад, пшениці і порівняємо їх між собою. Вони відрізняються незначними ознаками

– розмірами стебла, кількістю зернівок в колосках, довжиною листків тощо.

Головні видові ознаки різних особин пшениці незмінні: будова квітки, тип суцвіття, тип стебла або вид плода.

Порівняємо різні види злаків, щоб визначити, за якими ознаками вони відрізняються, а за якими схожі.

Порівняльна характеристика рослин родини Злакові

№ п/п	Ознаки	Пшениця	Овес	Ячмінь
1.	Життєва Форма	Трава	Трава	Трава
2.	Коренева Система	Мичкуватого типу	Мичкуватого типу, дуже розгалужена	Мичкуватого типу
3.	Стебло	Прямостояче, соломина, 50-60 см	Прямостояче, соломина, 40-50 см	Прямостояче, соломина, 50-60 см
4.	Листки	Прості, сидячі, лінійні; невеликий язичок і вушка	Прості, сидячі, лінійні; великий язичок, вушок немає	Прості, сидячі, лінійні; короткий язичок, великі вушка
5.	Квітки	Дрібні, Малопомітні, Жовтувато- Зеленуваті	Дрібні, Малопомітні, Жовтувато- Зеленуваті	Дрібні, малопомітні, Жовтувато- Зеленуваті
6.	Суцвіття	Складний колос	Волоть	Складний колос
7.	Плід	Зернівка	Зернівка	Зернівка

Висновок

3. Таким чином, пшениця, овес і ячмінь мають багато спільних ознак, які й об’єднують їх у родину Злаків. У них однакова коренева система, порожнисте стебло – соломина, схожа будова квіток і плодів. Види злакових можна розрізнити за найбільш надійною ознакою – будовою суцвіть. У пшениці суцвіття – складний колос з 3-7 простих колосків, а овес має суцвіття волоть. Якщо суцвіття ще не з’явились, види розрізняють за наявністю язичків і вушок – плівчастих виростів у місці переходу листової пластинки у піхву.

Відмінності між особинами одного виду пояснюються різними умовами існування. Вони викликають модифікаційну мінливість.

Це зміни фенотипу, набуті під час індивідуального розвитку організму. Наприклад, у пшениці це довжина стебла, листя, розмір зернівок тощо.

Модифікації носять адаптивний характер і не успадковуються через статеве розмноження. У багатьох рослин модифікації успадковуються завдяки вегетативному розмноженню.

4-6. Дослідження статистичних закономірностей модифікаційної мінливості

1. Складання варіаційного ряду модифікаційної мінливості (на прикладі 10 листових пластинок акації).

Розмір листка (см)	1	1,5	1,8	2,0	2,2	2,5	2,6	2,8
Частота ознаки (шт.)	1	1	3	–	2	1	1	1

Розмір листових пластинок – варіанта (V).

Частота вияву ознаки – Р.

Загальна кількість листових пластинок – n (10 шт.) Визначимо середню величину ознаки (М) за формулою:

М = 2,02 см

Побудуємо варіаційну криву модифікаційної мінливості. Для цього на осі абсцис відкладаємо варіанти (V), а на осі ординат – частоту прояву ознаки (Р)

З варіаційного ряду і варіаційної кривої видно, що норма реакції ознаки має певні межі.

Розміри листових пластинок коливаються від 1 до 3 см. Найбільша кількість варіант припадає на середню частину ряду, що відповідає середньому значенню ознаки (М = 2,02 см).

7. Висновок

Модифікаційна мінливість – це зміни фенотипу, спричинені впливом умов середовища. Довжина ряду та розмах модифікаційної мінливості залежить від умов середовища. Чим вони стабільніші, тим коротший варіаційний ряд. Модифікаційні зміни мають адаптивний характер і допомагають пристосовуватись до змін умов середовища.