ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
Розділ 5. РОЗЧИНИ. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
§ 5.6. Механізм дисоціації
Суттєвим є питання про механізм електролітичної дисоціації. І дійсно, чому електроліти дисоціюють на іони? Вчення про хімічний зв’язок атомів допомагає відповісти на це запитання.
Найлегше дисоціюють речовини з іонним зв’язком. Як відомо, ці речовини складаються з іонів (див. § 3.3). Під час розчинення їх диполі води орієнтуються навколо позитивно і
Рис. 5.5. Схема електролітичної дисоціації хлориду натрію у водному розчині
Негативно заряджених іонів. Між іонами і диполями води виникають сили взаємного притягання. В результаті зв’язок між іонами послаблюється, відбувається перехід іонів з кристала в розчин. При цьому, як показано на рис. 5.5, утворюються гідратовані іони, тобто іони, хімічно зв’язані з молекулами води.
Аналогічно дисоціюють і електроліти, молекули яких утворені за типом полярного ковалентного зв’язку (полярні молекули). Навколо кожної полярної молекули речовини також орієнтуються диполі води,
Рис. 5.6. Схема електролітичної дисоціації полярної молекули у водному розчині:
1 – полярна молекула на початку гідратації; 2 – перехід полярної структури в іонну під дією диполів води; 3 – гідратований катіон; 4 – гідратований аніон
Отже, електролітами є сполуки з іонними або полярними зв’язками – солі, кислоти і основи. І дисоціювати на іони вони можуть у полярних розчинниках.