Охорона навколишнього середовища ❤️ Економічний словник

Охорона навколишнього середовища – комплекс заходів (правових, адміністративних, політичних, економічних і громадських), спрямованих на недопущення порушення екологічної рівноваги та ліквідацію наслідків таких порушень, на забезпечення довкілля, яке відповідає людині як соціобіологічній істоті.

Найбільш раціональними теоріями та концепціями О. н. с. є теорія меж зростання (глобальної рівноваги – нульового зростання), теорія органічного зростання, концепція постійного стану (рекомендує збереження енергії, скорочення її споживання

передусім за рахунок використання альтернативних енергетичних джерел), теорія рівня життя (однією з основних умов задоволення потреб людини вважається якість навколишнього середовища) та ін. Важливе значення для розв’язання екологічних проблем має тип суспільно-економічної формації, а отже, система цінностей і ціннісної орієнтації суспільства, зокрема його гуманізації. За глобального розгортання НТР важливу роль повинна відігравати загальнопланетарна науково-технічна політика, розглядаючи суспільство як загальнолюдську спільноту, намагаючись зберегти екологічну рівновагу на землі, що

передбачає розв’язання сучасних екологічних проблем, утвердження нових принципів співжиття в об’єднаному світі. До них належать: 1) потреба любові всіх людей до життя на Землі й усвідомлення загрози цьому життю з боку нераціональних дій людини за умов сталого розвитку, який враховує право на життя нинішніх і майбутніх поколінь; 2) шанобливе ставлення до Землі. Необхідно також радикально змінити ставлення людей до довкілля, а отже, потрібна нова політика, яка вплине на економічні, соціальні, політичні, правові та ідеологічні структури. Доцільність економічних заходів щодо О. н. с. зумовлена тим, що екологічні втрати від забруднення перевищують оцінну вартість заходів боротьби з ним. Так, за експертними оцінками американських учених, лише економічні втрати від захворювань і смертності через забруднення повітряного басейну США щорічно сягають 6 млрд дол. Щорічно внаслідок техногенного забруднення різні країни світу втрачають від 0,5 до 2,5% ВНП, а оцінна вартість заходів, які дають змогу суттєво зменшити обсяги забруднення для розвинених країн, – 1-2%, для решти країн – значно вищі. Тому на оздоровлення і поліпшення використання та охорони ресурсів розвинені країни витрачають у середньому 2-5% ВНП, у т. ч. Японія – 3- 5,5%, а європейські країни з перехідною економікою – лише 1,2 – 1,5%. Основну роль в О. н. с. повинна відігравати держава, зокрема, у видатках на фундаментальні дослідження і підготовку спеціалістів у галузі екології та охорони природи, у приведенні в дію економічних, правових та адміністративних важелів впливу на діяльність підприємств щодо О. н. с. Упродовж останніх 15 – 20 років XX ст. у США сформувалася потужна природоохоронна галузь сучасної індустрії, яка розвивається стабільно, а попит на світовому ринку природоохоронних технологій сягнув 300 млрд дол. і в найближчому майбутньому може зрости до 500 млрд дол. щорічно. Водночас вирішення багатьох економічних проблем охорони довкілля можливе лише за міжнародного співробітництва, ідея утворення міжнародної природоохоронної організації була висунута ще 1910. Найважливішу роль в О. н. с. мали ухвалення XXXV сесією Генеральної Асамблеї ООН 1980 резолюції “Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішнього та майбутніх поколінь”, Віденська конвенція 1985 з охорони озонного шару та Монреальський протокол 1987 щодо речовин, які руйнують озонний шар, діяльність керівників програм ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Кіотський протокол 1997 (див. Кіотський протокол) та ін. Так, 54 держави – члени ЮНЕП обрали такі напрями діяльності в розвитку міжнародного і національного (внутрішнього) права: 1) систематичний збір інформації в галузі екологічного права; 2) розробка і розвиток принципів відповідальності держави в галузі довкілля; 3) стимулювання міжнародно-правового регулювання охорони довкілля в глобальному і національному масштабах; 4) стимулювання університетів і науково-дослідних установ щодо запровадження в навчальні та дослідницькі програми правових аспектів охорони і поліпшення навколишнього середовища; 5) сприяння в розвитку порівняльного екологічного права і надання допомоги країнам, що розвиваються, у справі вдосконалення національного законодавства з охорони довкілля. Історичне значення для сучасного розвитку світової екологічної політики має Всесвітня конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), в роботі якої взяли участь представники 178 країн світу. Конференція рекомендувала збільшити державні витрати на охорону довкілля (як мінімум 2,5% ВВП). Однак цього недостатньо для відновлення стабільності світової біосфери. Важливою сферою О. н. с. є збереження біорозмаїття, тобто сукупності біологічних видів, екосистем та ін. Так, країни – члени ООН ухвалили 2000 важливий документ “Цілі розвитку на тисячоліття”, в якому найважливіша роль відводиться забезпеченню екологічної сталості природокористування, передусім шляхом збереження біорозмаїття та припинення його надмірної експлуатації. За прогнозами, у наступні 50 – 100 років може бути втрачено від 25 до 50 % видового розмаїття. В Україні налічується понад 70 тис. біологічних видів (за цим показником наша держава посідає 7-ме місце в Європі), вартість яких становить 7,6 трлн дол. Міжнародне співробітництво з охорони і поліпшення довкілля здійснюється в трьох напрямах: у межах ООН, регіональних союзів держав, співробітництва окремих країн. Зокрема, прийнято 82 міжнародні конвенції про охорону довкілля, узгоджено міжнародні програми в окремих країнах, регіональних організаціях і в глобальному масштабі. У вирішенні проблем О. н. с. повинна брати активну участь і Україна. Так, за даними науковців країни, економічні втрати лише від забруднення довкілля в Україні, без оцінки заподіяної шкоди внаслідок Чорнобильської катастрофи, перевищують 10% ВВП. Незважаючи на це 1997 на природоохоронні цілі та раціоналізацію природокористування в країні було освоєно капіталовкладень утричі менше, ніж 1990. У 2001 було заплановано 2,28% усіх видатків з державного бюджету країни, тоді як в Австрії 1997 екологічні інвестиції перевищували 15% всіх капіталовкладень. Проте ці видатки 2001 і в наступні роки не були реалізовані. Крім того, в багатьох регіонах України протягом 90-х – на початку XXI ст. щороку недовиконувалися завдання введення в експлуатацію природоохоронних об’єктів.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Охорона навколишнього середовища - Економічний словник

Схожі записи:

Особливий режим кредитування і розрахунків Особливий режим кредитування і розрахунків – заходи банківського впливу на неплатоспроможні підприємства. Такими заходами є: дострокове стягнення кредитів, припинення надання нових, встановлення черговості платежів керівництвом...
Теорія економічного обміну класична Теорія економічного обміну класична – концепція представників класичної школи політекономії щодо причин виникнення й сутності обміну товарами в суспільстві. На думку А. Сміта, в економічному...
Коефіцієнт Джині Коефіцієнт Джині – макроекономічний показник, який характеризує ступінь відхилення фактичного розподілу доходів населення від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни....
Продукція нормативно чиста Продукція нормативно чиста – вартісний показник обсягу промислового виробництва, який характеризує внесок окремого підприємства, фірми, компанії у виробництво новоствореної вартості. Складається з нормативної зарплати, нормативного...
Прибуток бухгалтерський Прибуток бухгалтерський – перевищення валового доходу підприємства над його бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. Бухгалтерські витрати – це витрати на купівлю засобів праці, робочої сили, сировини, електроенергії,...
Кодифікація Кодифікація – 1) систематизація, упорядкування обліково-статистичних та інформаційних матеріалів, а також документів їх кодуванням; 2) спосіб систематизації законодавства, який передбачає скасування застарілих і прийняття нових...
Інвестиційні банки Інвестиційні банки (инвестиционные банки) – різновидність спеціальних кредитних установ, мобілізуючих довгостроковий позичковий капітал і надаючи його в розпорядження позичальникам (державі і підприємцям) через випуск та...
Ринки форвардні валютні Ринки форвардні валютні – валютні ринки, на яких здійснюються операції на строк і на яких компанії можуть здійснювати операції із хеджування валютних ризиків....
Ресурсозбереження Ресурсозбереження – один із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Досягається Р. за рахунок комплексу науково-технічних, організаційних, економічних заходів, спрямованих на найбільш раціональне, економне використання всіх...
Держава (економічний аспект) Держава (економічний аспект) – важливий суб’єкт економічної діяльності, організація економічної влади в суспільстві, виконання якої базується на державній власності, з приводу формування та розвитку якої...
Вебер (Weber) Макс (1864 – 1920) Вебер (Weber) Макс (1864 – 1920) – німецький соціолог, економіст, історик. Мету своїх досліджень вбачав у тому, щоб в основу суспільної науки покласти відкриті закономірності,...
Проста праця Проста праця – праця некваліфікованого робітника, яка не вимагає спеціальної підготовки і є витрачанням простої робочої сили. П. п. існує навіть у найрозвинутіших країнах світу...
Розпорядник Розпорядник – 1) керівник, управляючий; 2) особа або організація, які, згідно з рішенням суду, несуть повну відповідальність за збереження та розподіл активів і обов’язків померлого,...
Закон корелятивності в управлінні Закон корелятивності в управлінні – внутрішньо необхідні, сталі та істотні зв’язки (прямі та опосередковані) між об’єктом і суб’єктом управління, згідно з якими між ускладненням об’єкта...
Золотий опціон Золотий опціон – договірне право купити або продати лот золота у встановлені терміни за узгодженою ціною....
Позитивна економічна теорія Позитивна економічна теорія – теорія у формі економікс, яка базується на філософії позитивізму, ігнорує пізнання причинно-наслідкових, а отже, сутнісних зв’язків, опирається здебільшого на описовий характер...
Джерела фінансування інвестиційної діяльності Джерела фінансування інвестиційної діяльності – власні фінансові ресурси (нагромадження, прибуток, амортизаційні відрахування та інші види активів), залучені кошти (отримані кредити, кошти від продажу акцій тощо),...
Штати Штати (нім. Staat – держава) – чисельний склад адміністративного та іншого виробничого і невиробничого персоналу підприємств, організацій та установ і їхніх частин....
Дизайн Дизайн (англ. design) – художнє проектування різноманітних виробів (передусім промислових) певного предметного середовища....
Вартість основних фондів балансова Вартість основних фондів балансова – вартість основних фондів на початок і кінець кожного року, визначена балансовим методом за даними бухгалтерського обліку про наявність і рух...
Зарахування Зарахування (зачет) – один із способів взаємних розрахунків за платіжними зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб між собою. Полягає в скороченні заборгованості однієї сторони з одночасним...
Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми – різноманітні торгові фірми і компанії, які за дорученнями виробників – експортерів товарів виконують функції посередників на міжнародних ринках. Торгове посередництво,...
Сітьове планування й управління Сітьове планування й управління (сетевое планирование и управление) – метод планування, заснований на графічному зображенні певного комплексу робіт у їх логічній послідовності, взаємозв’язку і взаємозалежності....
Технічне переоснащення підприємств Технічне переоснащення підприємств – практична форма впровадження досягнень НТП у виробництво, що передбачає широкомасштабне використання нової техніки, унаслідок чого забезпечується якісне розширене відтворення основних виробничих...
Абонемент Абонемент – 1) заздалегідь отримане право користуватися чим-небудь (благами, послугами тощо); 2) документ, що підтверджує це право....
Моральний збиток Моральний збиток – немайновий збиток, заподіяний становищу людини в суспільстві або колективі, а також її гідності, честі, репутації....
Економічні процеси Економічні процеси – хід розвитку економічної системи, окремих її підсистем, метасистем, елементів та компонентів, послідовна зміна різних типів економічних систем, окремих стадій, ступенів, етапів систем...
Довготерміновий часовий інтервал Довготерміновий часовий інтервал – часовий інтервал, тривалість якого достатня для появи економічних закономірностей, вияву сталих змін....
Товариство з необмеженою відповідальністю Товариство з необмеженою відповідальністю – об’єднання осіб для здійснення підприємницької діяльності, учасники якого несуть повну солідарну відповідальність усім своїм майном (а не лише вкладеним капіталом),...
Обслуговування технічне Обслуговування технічне – комплекс гарантійних і післягарантійних послуг, пов’язаних зі збутом та експлуатацією техніки, інших складних виробів, який охоплює роботи з усунення дефектів, що виникли...
Ліквідатор Ліквідатор (ликвидатор) – особа, на яку накладено здійснення ліквідації товариства, організації. Він, як правило, є найманою особою і може бути відкликаний або за рішенням зборів,...
Опціони на індекси (індексні опціони) Опціони на індекси (індексні опціони) – опціони “кол” і “пут” на біржевий індекс або якийсь інший економічний індекс....
Маркетинг, що розвивається Маркетинг, що розвивається (маркетинг розвивающийся) – застосовується при впровадженні маловідомих населенню, нових, але перспективних товарів. Використовує демпінгові ціни, активну рекламу, виставки, демонстрації товарів, безкоштовні лотереї...
Оборот основних і оборотних фондів Оборот основних і оборотних фондів (оборот основных і оборотных фондов) – безперервний, періодично повторювальний рух фондів, економічний зміст якого полягає у перенесенні на новостворений продукт...
Відсоток позичковий Відсоток позичковий – частка доходу, яку позичальник віддає кредиторові за користування грішми або матеріальними цінностями. Якщо позичальником є функціонуючий капіталіст, він повертає кредиторові (позичковому капіталістові)...