ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина III. ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
Розділ 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ
§ 15.1. Предмет органічної хімії
Органічними називаються сполуки, до складу яких входить елемент карбон. Переважна більшість його сполук – природних та синтетичних – належать до органічних, їх вивчає органічна хімія. Найпростіші сполуки карбону – його оксиди, карбонатну кислоту та її солі і деякі інші – прийнято відносити до неорганічних сполук, їх вивчає неорганічна хімія (див. ч. II,
Органічні сполуки крім карбону найчастіше містять елементи гідроген, оксиген, нітроген, значно рідше – сульфур, фосфор, галогени та деякі метали (окремо чи в різних комбінаціях).
Органічна хімія – великий і самостійний розділ хімії, предметом якого є хімія сполук карбону: їх будова, властивості, методи добування, можливості практичного застосування. Провести чітку межу між неорганічною та органічною хімією практично неможливо.
Органічна хімія виділилася у самостійну науку на початку XIX ст. Цьому сприяло відкриття та дослідження великої кількості органічних речовин, головним чином
Органічна хімія відіграє важливу роль у житті й практичній діяльності людини. Зазначимо найважливіші галузі промисловості, які виробляють органічні речовини або переробляють органічну сировину: виробництво каучуку, гуми, смол, пластмас, волокон, нафтохімічна промисловість, харчова, фармацевтична, лакофарбова та ін. Останнім часом винятково великого значення набуло виробництво синтетичних високомолекулярних сполук – полімерів.