Політологія
РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ
ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ОСНОВНІ ПАРАДИГМИ ПОЛІТОЛОГІЇ
2. Предмет політології
Предмет політології, як це спостерігається і в піших науках, учені визначають по-різному.
Одні вважають, що політичну проблематику вивчає не тільки політологія, а й такі дисципліни, як, зокрема, політична філософія, політична антропологія, політична географія, політична психологія. Такий погляд дає змогу диференційованого підходу до політичних наук, сприяє поглибленню пізнавального
Інші ототожнюють політологію, що зосереджує увагу на теоретичних проблемах, і політичну соціологію, яка розглядає прикладні питання, з найзагальнішими науками про політику. Ототожнення політології й політичної соціології призводить, з одного боку, до втрати специфіки соціологічного аналізу політики, з іншого – до не сприйняття політології як самобутньої науки.
Треті, серед них і автор, визначають політологію як загальну інтегральну науку про політику в
При цьому політологія і як наука, і як навчальна дисципліна має свої особливості.
Головне завдання політичної науки – безпосередній процес пізнання дійсності, здобуття знань про політику на підставі узагальнення вірогідних даних, розмежування ілюзій і реальності. Політологія як наука досліджує історію політичних учень, закономірності розвитку політичної сфери, політичні процеси, політичні системи, політичну свідомість, політичну культуру, глобальні, геополітичні проблеми.
Політологія як навчальна дисципліна, грунтуючись на отриманих даних, дає знання про політичні інститути, їх організацію та функціонування; про права, свободи, обов’язки громадян, а також про політичні процеси у суспільстві; участь у політичному житті; суб’єкти та об’єкти політики; політичну культуру; світовий політичний процес. Завдання політології як навчальної дисципліни – дати базові знання про політику всім зацікавленим особам, а політиків озброїти навичками досягати успіху у виборчих кампаніях.
Це зумовлює поділ політологів на три групи: перша – це фахівці в галузі політичної науки, які досліджують фундаментальні проблеми; друга – викладачі, лектори, які викладають, пропагують політичні ідеї, теорії та загальні принципи; третя – політичні аналітики, політичні експерти, які вивчають реальну політику, визначають імовірні прогнози розвитку політичних процесів.
Отже, політологія і як наука, і як навчальна дисципліна має свій предмет, універсальні та специфічні закони розвитку. Політична наука розвивається у взаємозв’язку з іншими соціальними науками й може залишитися творчою галуззю знання лише втому разі, якщо збереже таку саму відкритість у майбутньому.
І хоча в кожній країні політологія, мабуть, більше, ніж інша суспільна наука, “прив’язана” до національної специфіки чимало висновків, спостережень, рекомендацій політологів дійсні переважно лише для цієї країни, проте вважається неприйнятним протиставлення світового вчення про політику, виокремлення окремої науки – української поліпними. Піти таким шляхом – це свідомо відмежуватися від снігової науки про політику, світового політичного процесу. Проте така засада не виключає, а передбачає наявність національних наукових студій з окремих актуальних протієм політології.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)