ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ – використовується тоді, коли неможлива зимівля бджіл на волі. Найбільш прийнятними для зимівлі бджіл є підземні зимівники, які оптимально відповідають біологічним потребам бджіл. Менш підходящими для цього є підвали, льохи, занедбані житлові будинки, сараї тощо.
Добре проходить зимівля в траншеях і ровах: бджоли почувають себе краще, ніж у спеціально організованих зимівниках.
При зимівлі бджолосімей у ровах і траншеях до них неможливий доступ до самої весни.
Улаштовувати рови можна тільки на піднесених
На глибину 80-90 см виривають рови такої ширини, щоб можна було не дуже тісно поставити два ряди вуликів на відстані 15- 20 см від стінок траншеї й 15-20 см між ними. Довжину дна роблять до 7-10 м. Усього в такі рови поміщається по 20-30 сімей, по 10-15 вуликів у ряді.
На дно рову кладуть три дошки, на них установлюють вулики з невеликим нахилом, приблизно на 1 см до передньої стінки. Верхній і нижній льотки залежно від сили сім’ї відкривають майже наполовину. Зазвичай вентиляційні
У встановлених у траншеї вуликів кришки повинні знаходитися на 10-15 см нижче від поверхні землі. Зверху кладуть шар соломи завтовшки 50 см і засипають землею.
Траншеї відкривають після того, як розтане сніг. Розкривають рів із вечора напередодні обльоту бджіл.
Розкопуючи рів, над вуликами залишають невеликий шар землі (завтовшки 5 см), щоб бджоли не вилітали з ями. Вони збуджуються при першому ж доступі повітря, але якщо працювати, не трясучи вуликів, бджоли залишаються на місцях. Увечері можна забрати іншу землю й солому. До ранку наступного дня вулики виймають із траншеї й ставлять на літні місця. Надалі ведуть спостереження за обльотом.
Більш вдосконалене влаштування траншей: їх риють завглибшки 1 м, завширшки вгорі 1,1м, унизу – 0,8 м. Довжина траншеї залежить від кількості вуликів – на кожний по 0,7 м. Якщо вулики в траншеї треба встановити у два ряди, ширину її подвоюють. Ставити в одну траншею більше 25 вуликів не рекомендується. У разі потреби краще зробити кілька траншей.
Вириту траншею добре просушують, спалюючи на її дні солому або сухі гілки. Дно траншеї засипають шаром піску або золи завтовшки 3-5 см, а зверху кладуть дві колоди для встановлення вуликів або вбивають кілочки заввишки 10-15 см. Вулики встановлюють так, щоб вони знаходилися посередині траншеї приблизно на однаковій відстані від обох стінок і не доторкалися одна до одної.
Установивши вулики, зверху траншеї накладають колоди, на них дошки, потім шар соломи завтовшки 25-30 см і все засипають сухою землею у вигляді горбка заввишки до 50 см. Основа його повинна бути досить широкою – щоб прикривати дошки й колоди.
Насипану землю вирівнюють й утрамбовують так, щоб вийшли скати для стікання води, навколо траншеї риють канаву завширшки 40 і завглибшки 25 см. Через кожні 8 м по довжині траншеї влаштовують вентиляційні труби з поперечним перерізом 10 х 10 см так, щоб основа їх знаходилася нижче перекриття, але не стикалося з вуликами, а верхні кінці трохи піднімалися над насипом. Щоб у труби не потрапляли дощова вода й сніг, над кожною встановлюють захисний ковпак. Вентиляційні труби відкриті всю зиму, і тільки під час морозів, коли температура падає нижче ніж 15 °С, їх тимчасово прикривають зверху.
При установці вуликів у траншею широко відкривають нижні й верхні льотки й виймають бічні утеплення. На рамки поверх полотнинки кладуть солом’яний мат або тонку подушку завтовшки 2-3 см. У земляних траншеях температура тримається в межах 3-5 °С, тому зайве утеплення може завдати тільки шкоди.
Іноді практикується зимівля бджолосімей у підвалах. Вона протікає непогано, якщо не допускати у приміщенні підвищення температури й вологості. Завчасно, протягом усього літа, підвал треба провітрювати, потім просушити, відрегулювати вентиляцію, провести дезінфекцію, побілити, посипати підлогу чистим річковим піском, упорядкувати стелажі.
Обладнані підвали відрізняються від типових підземних зимівників тим, що в них часто відбуваються коливання температури повітря. У підвалах не можна зберігати фрукти й овочі, а також продукти, що пахнуть різко або погано (бензин, гас тощо).
Кількість зимуючих бджолосімей повинна відповідати площі приміщення: на 1 бджолосім’ю має припадати 1 м3 обсягу приміщення. Вулики розміщають у такий самий спосіб, як і в типових зимівниках.
Інші, пристосовані для зимівлі бджіл приміщення, готують заздалегідь – провітрюють, висушують, дезінфікують, обладнають вентиляційною системою та стелажами. Заносять і розташовують вулики в таких приміщеннях так само, як і в зимівниках. Зимівля бджіл у пристосованих приміщеннях вимагає від бджоляра постійного контролю за бджолиними сім’ями, які часто проявляють занепокоєння.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)