РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГОЛОНАСІННИХ

Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН

Тема 3. ВІДДІЛ ГОЛОНАСІННІ

§ 36. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГОЛОНАСІННИХ

Сучасний відділ Голонасінні поділяють на 4 класи: Саговникові, Гнетові, Гінкгові та Хвойні.

Клас Саговникові нараховує в сучасній флорі близько 100 видів і поширений у субтропіках і тропіках. Саговники – дерева, що повільно ростуть. їхні стебла нерозгалужені, листки великі – близько 2 м завдовжки і схожі на листки папоротей.

У рекордних випадках саговкики сягають 20 метрів у висоту і доживають до 1 000 років, наприклад макрозамія.

Саговники – дводомні рослини. У їх серцевині накопичується багато крохмалю, з якого отримують славнозвісну крупу саго. У флорі України саговникові не зустрічаються. Побачити їх можна в колекціях ботанічних садів. Це гарні декоративні рослини.

Клас Гінкгові. Єдиним представником у сучасній флорі цієї доволі численної групи вимерлих рослин є гінкго дволопатеве (мал. 81, 3). Ботаніки називають його “живим викопним”. Це реліктовий вид, бо у природних умовах він зберігся лише у Китаї, хоча в культурі поширений по всьому світу. В Україні вирощується у ботанічних садах. Це велике дерево заввишки до 40

метрів і до 3 метрів у діаметрі. Листки у гінкго дволопатеві, довгочерешкові, опадають кожного року восени. Рослина дводомна. Насінина у гінкго має м’ясисту оболонку сріблясто – оранжевого кольору, через що у Японії її називають “сріблястим абрикосом”. Живе гінкго більше ніж 1 000 років. Використовується у медицині з VII-VIII ст.

Клас Гнетові. До цього класу належать родини Вельвічієві та Хвойникові. Родина Вельвічієві представлена одним видом Вельвічія дивна, що росте тільки у пустелях південного заходу Африки. Стовбур вельвічії сягає 1,5 м заввишки і майже повністю захований у піску. Від стовбура відростають всього два листки. Вони живуть і не опадають стільки, скільки живе рослина. їхні верхівки розриваються вітрами на окремі смужки. Сплітаючись між собою і перекочуючись по піску, ці два листки здаються клубком змій. Листки вельвічії сягають довжини

2-3 метрів, а живе вона близько 100 років.

До родини Хвойникові входить більше ніж 60 видів, які зустрічаються в Азії, Центральній та Південній Америці. Майже всі вони низькі, сильно галузисті кущі, які ростуть у степах, напівпустелях, пустелях. В Україні хвойникові представлені одним родом Ефедра.

Клас Хвойні. У сучасній флорі це найчисельніша група голонасінних. Із 700 видів голонасінних хвойні включають близько 600. Найбільша їх кількість зростає у Північній півкулі. У Південній півкулі хвойні утворюють ліси у помірних областях Вогняної Землі, Нової Зеландії, Тасманії. У тропічних районах хвойні зустрічаються майже виключно в горах. Листки у цих рослин сидячі, дрібні, голковидні або лусковидні. Найбільш відома вам родина цього класу – Соснові.

Родина Соснові включає роди Сосна, Ялина, Ялиця, Модрина та інші. За кількістю видів вона найбільша серед усіх хвойних рослин.

Рід Сосна. Усім добре знайома сосна звичайна (мал. 81,2). Це високе – до 40 м – дерево, яке може жити до 400 років. Сосна – світлолюбна рослина, має добре розвинуті корені, що проникають далеко вглиб грунту, тому вона легко витримує сильні пориви вітру. В Україні сосну штучно насаджують на піщаних терасах річок для їх закріплення. На піщаних грунтах у сосни, крім головного кореня, розвиваються також бічні, які добре закріплюють піски. У сосни є два типи пагонів: укорочені та видовжені. На вкорочених пагонах розміщені пучки хвоїнок (здебільшого по 2). Соснові ліси світлі, бо нижні гілки з віком відмирають, і крона залишається біля верхівки.

Крім сосни звичайної можна зустріти сосну Палласова, або кримську, сосну Веймутова з тонкими довгими хвоїнками, які роблять крону дерева надзвичайно ажурною та витонченою.

Дуже цікавою є сосна сибірська, або сосна кедрова. Її ще називають сибірським кедром. Поширена ця рослина в Сибіру та Монголії. Насіння без крилець, у побуті його називають “кедровими горішками”. З них отримують олію, яка використовується не тільки в їжу, а має лікувальні властивості. Взагалі відомо понад 100 видів сосни.

Мал. 81. Голонасінні рослини: 1 – ялина європейська; 2 – сосна звичайна; 3 – гінкго дволопатеве

Рід Модрина. До родини Соснові належить і модрина. Її легко відрізнити від інших хвойних, бо хвоя цієї рослини розташована на вкорочених пагонах по 20-25 хвоїнок у пучку і щорічно опадає. Модрина світлолюбна, добре переносить сильні морози та забруднення сучасних міст, тому її висаджують у міських парках, де в умовах технічного забруднення погано ростуть ялина та сосна. Деревина модрини червонувата, багата смолами, міцна, не гниє навіть у воді. Вона використовувалася для будівництва кораблів і облаштування фортець.

Рід Ялиця. Ялиця біла – дуже гарне декоративне дерево, яке ви можете зустріти у деяких наших парках. Впізнаєте його за великими, як у ялини, шишками, які ростуть на гілках угору, наче свічки. З ялиці отримують дуже цінну ефірну олію. Вона широко застосовується у медицині та для виготовлення фіксованих мікропрепаратів. Полюбляє ялиця гори і зустрічається навіть на висоті 2 000 м. Це тіньовитривала рослина.

Рід Кедр. Кедри – високі могутні дерева, які полюбляють теплий клімат, тому у природних умовах ростуть у Середземномор’ї та Східних Гімалаях.

Рід Ялина. До цієї родини відносять високі тіньовитривалі дерева (мал. 81,1). На вкорочених пагонах у ялин розміщується по одній короткій чотиригранній колючій хвоїнці. На відміну від сосни, нижні гілки ялин не відмирають, тому в ялинових лісах досить темно. Ялина добре росте лише на зволожених і родючих грунтах, коріння розміщується близько до поверхні грунту. Під час сильного вітру вона, на відміну від сосон, легко може вивертатися із землі. Хоч ці дерева досить вибагливі до грунту та вологи, але легше, ніж сосни, переносять забруднення повітря. У містах висаджують декоративні форми ялини колючої, зокрема сріблясту і блакитну.

Родина Тисові. У тиса ягідного (мал. 82, 1) деревина червоного кольору. Вона цінується за твердість та стійкість до гниття. За це українці називали його негній-дерево. Всі частини 148 тиса отруйні. Тис – дерево-довгожитель. Росте він дуже повільно, а живе до 2-3 тисяч років. Масові вирубки тиса призводять до його зникнення.

Мал. 82. Голонасінні рослини: 1 – тис ягідний; 2 – гілка кипариса

Родина Кипарисові надзвичайно поширена у теплих країнах. В Україні кипарисові ростуть у Криму та Карпатах. На відміну від соснових, серед них є не тільки дерева, а й кущі. Листки кипарисових мають вигляд лусочок (мал. 82, 2).

Кипариси мають пірамідальну або розкидисту крону. В них дуже м’яка деревина, яка легко обробляється і тому використовується для виготовлення меблів. Кипарис аризонський – важлива лісоутворююча культура у Північній Америці (Каліфорнія).

Яловець звичайний можна зустріти в соснових та мішаних лісах Полісся. Це невисокий кущ із голчастими листками та незвичайними шишками у вигляді соковитих синіх ягід. Ці шишкоягоди мають цінні лікувальні властивості.

Туї, як і всі представники кипарисових, – рослини теплого клімату. Це кущі або дерева до 20 метрів заввишки. Пагони у них плескаті. Батьківщина цих голонасінних – Північна Америка та Східна Азія. Саме там вони утворюють світлі ліси. В Україні різні форми туї західної широко культивуються як декоративні паркові культури.

Сучасний відділ Голонасінні поділяється на 4 класи. В Україні поширені представники класу Хвойні та зустрічаються окремі представники класу Гнетові (ефедра). Серед хвойних найчисельнішими є представники родини Соснові.