УРОК 45. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ. ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНОЇ ЗОНАЛЬНОСТІ. ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ КОРДІЛЬЄР
Навчальна мета: ознайомити з багатствами рослинного і тваринного світу Північної Америки; формувати знання про особливості природної зональності материка та висотної поясності Кордільєр; вдосконалювати практичні уміння та навички визначати особливості природних зон материка за тематичними картами атласа, порівнювати їх із природними зонами інших материків, розвивати уміння відбирати головне, працювати в групах.
Обладнання:
Основні поняття: природний комплекс, природна зона, широтна зональність, висотна поясність.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань та вмінь
– Що таке широтна зональність? Висотна поясність?
– У чому головна відмінність однієї природної зони від іншої?
– З якими природними зонами ви вже знайомі з попередніх тем?
–
– Якими причинами обумовлюється кількість висотних поясів?
– Зробіть попередні висновки про набір природних зон Північної Америки на основі отриманих знань про географічне положення, клімат, рельєф материка.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Наступним кроком опанування природних особливостей материка за типовим планом є ознайомлення з природною зональністю. Одного погляду на карту природних зон достатньо, щоб помітити, що розміщення природних зон у Північній Америці має деякі особливості й відрізняється від їх розміщення на материках, вивчених раніше. Саме те, які характерні ознаки властиві природним зонам материка, ви й визначатимете сьогодні на уроці.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Особливості природної зональності материка
Розміщення природних зон Північної Америки має певні особливості. Межі її природних зон значно більше, ніж на інших материках, відхиляються від широтного простягання. Це залежить від впливу рельєфу, океанів та океанічних течій, співвідношення показників тепла і вологи. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу.
Значні площі в західній частині материка займають області висотної поясності.
2. Характеристика природних зон Північної Америки Робота в групах. Виступи учнів з демонстрацією ілюстративних матеріалів
Зона арктичних пустель займає більшу частину Гренландії і Канадського Арктичного архіпелагу. Рослини – мохи й лишайники. Тварини – тюлені, моржі, білі ведмеді. У водах морів багато видів риб. На суходолі зустрічаються полярні лисиці, зайці, лемінги. На крутих скелястих берегах гніздяться багато птахів.
Тундра займає північне узбережжя материка і прилеглі до нього острови. Грунти тундрово-болотні і тундрово-глеєві. Ростуть мохи, лишайники, болотні трави. Більш сухі ділянки вкриті чагарниковою тундрою з карликової берези, лохини. Тварини: песці, полярні вовки, північний олень карибу, вівцебики. На численних озерах й узбережжі океану гніздиться безліч птахів. На південь тундра переходить у рідколісся – лісотундру, яка змінюється хвойними лісами.
Зона хвойних лісів, або тайга, протягується на півночі помірного поясу від Кордільєр до Атлантичного океану, а також на західному узбережжі материка приблизно між 40 і 60° пд. ш. Грунти мерзлотно-тайгові і підзолисті. Ростуть хвойні ліси з чорної та білої ялини, бальзамічної ялиці, сосни й модрини.
У лісах багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі – єнот, ондатра, бобер, норка.
З просуванням на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у змішані, розповсюджені в області Великих озер і в басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом.
У змішаних лісах на сірих лісових грунтах разом із хвойними ростуть широколисті дерева, серед яких поширені береза, ясен, в’яз, бук, липа, клен. У південному від змішаних лісів у східній частині материка лежать широколисті ліси, які займають майже всі Аппалачі та рівнини аж до півдня від Великих озер. Ці ліси ростуть в умовах вологого м’якого клімату на бурих лісових грунтах і належать до найбагатших на земній кулі. Тут поширені дуби, липи, клени, тюльпанове дерево, магнолії, чорний горіх, західний платан. Багато фруктових дерев: дикі яблуні, груші, вишні.
На північному узбережжі Мексиканської затоки на схід від Міссісіпі на півострові Флорида поширені вічнозелені субтропічні ліси на червоноземних і жовтоземних грунтах.
На захід від зони лісів опадів випадає менше, ліси переходять у лісостепи й степи, які в Північній Америці називаються преріями. Грунти чорноземні та каштанові. Вигляд прерій сильно змінений людиною – вони розорані або перетворені на пасовища для худоби.
Пустелі та напівпустелі Північної Америки не утворюють суцільної смуги та розташовані в помірному, субтропічному й тропічному поясах, займаючи внутрішні плоскогір’я Кордільєр і більшу частину півострова Каліфорнія.
3. Висотна поясність Кордільєр
Висотна поясніть у Кордільєрах визначається висотою гір та їх положенням у кліматичному поясі. На північному заході у Кордільєрах Аляски нижні частини гір укриті хвойними лісами до 1000-1500 м, вище починається гірська тундра, сніги та льодовики. Під час просування на південь на схилах з’являються більш теплолюбні породи дерев та ділянки, укриті альпійськими луками.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Порівняти набір і розміщення природних зон Північної і Південної Америки. Результати роботи занести в таблицю:
Ознаки схожості | Ознаки відмінності |
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Домашнє завдання
– Опрацювати параграф…
– Намалювати в зошиті схему висотної поясності Кордільєр.
– Скласти п’ять тестових запитань закритого типу до тексту параграфа.
– Випереджальне (окремим учням): підготувати повідомлення про заповідники та національні парки Північної Америки.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)