Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ – галузь соціологи, що вивчає діяльність, стосунки й орієнтацію людей у сфері вільного часу.
Головними завданнями С. в. ч. є вивчення місця і ролі вільного часу в життєдіяльності особи і соціальних груп, його структури, динаміки та факторів, що його визначають.
Розвиток соціол. досліджень вільного часу почався в СРСР на поч. 20-х рр. обстеженнями бюджетів часу і вільного часу на основі концепцій С. Т. Струміліна і з його ініціативи. Вони були проведені органами
Новий етап досліджень бюджетів часу і розвиток С. в. ч. розпочався наприкінці 50-х рр., коли під кер. Г. А. Пруденського було здійснено масштабні обстеження бюджетів часу населення Москви, Новосибірська, а потім і міст України.
Розвиток соціол. досліджень вільного часу в останні десятиріччя супроводжувався удосконаленням соціол. теорії, типології вільного часу і методик дослідження.
Водночас з бюджетними дослідженнями вільного часу дедалі більшого поширення стали набувати і позабюджетні, анкетні методи дослідження, що дало змогу не лише більш повно розкрити
Удосконалення матем, і програмного забезпечення соціол. досліджень допомогло перейти від аналізу обсягів і поширення тих чи інших занять у заг. структурі вільного часу різних категорій населення до виявлення структурних взаємозв’язків цих занять, багатомірної їх типології за допомогою факторного і кластерного аналізів.
Значні традиції в дослідженні проблем вільного часу у вітчизняній соціології, наявність банків (масивів) інформації дали змогу дослідникам зробити серйозні кроки на шляху прогнозування вільного часу і його структури. Досягнення у цій царині соціол. науки знаменують собою один з найбільш розроблених напрямів соціального прогнозування. Але інтерес до цих проблем останнім часом дещо знизився, його актуалізація, як і перспективи подальшого вивчення вільного часу лежать у сфері застосування методів С. в. ч. у дослідженнях проблем індустрії дозвілля. span>