Політологічний словник
Стагнація політична (від лат. stagnum – стояча вода) – явища застою, згортання перетворень, розпаду політичних інститутів, структур політичного життя, що означають припинення політичного розвитку, політичний регрес або крах політичної системи суспільства загалом.
Стагнацію політичну спричиняють прорахунки органів державної влади, неефективність стабілізаційних механізмів політичної системи. Як правило, С. п. починається не у політичній, а в економічній або соціальній сфері. Цей процес тривалий і спочатку
Стагнація політична передує масштабній суспільно-політичній кризі, політичному конфлікту. С. п. нівелюється через здійснення політичних, економічних і соціальних реформ, пошук шляхів досягнення суспільного консенсусу щодо перспектив державного розвитку, пошук інших (інколи силових) методів вирішення наявних суперечностей.
Анискєвич А. С. Политический конфликт. – Владивосток, 1994; Арцибасов И. Н. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. – М., 1990; Коваленко Б. В., Пирогов А. И., Рыжов О. А. Политическая конфликтология. – М., 2002; Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. – Чернівці, 1993; Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода. – К., 1996.
Г. Зеленько