Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ
Психіці людини притаманна унікальна властивість, завдяки якій ви можете регулювати власну психічну діяльність і контролювати поведінку. Так, ви з легкістю розповісте, яка зараз година, який у вас настрій, яку тему на уроках біології ви зараз вивчаєте, як ви плануєте працювати над наступним параграфом тощо. Під час розповіді у фокусі психічної діяльності опинилися явища, які ви спеціально не відстежували, хоча ваш мозок містить всю інформацію про них. Здатність надати звіт про
На ці запитання ви знайдете відповідь, вивчаючи розділ “Свідомість
§ 76. Свідомість
Властивості і функції свідомості. Якщо ви перебуваєте у стані активного неспання, то ваша відповідь на запитання “Чи усвідомлюєте ви, що навколо вас відбувається?” зазвичай буде стверджувальною. Доказом усвідомлення може бути ваш звіт про явища, події, предмети, що вас оточують, тощо. До змісту свідомості належать також ваші дії, думки, відчуття, переживання, ваші спогади.
Слова “свідомість” і “відати” (синонім “знати”) мають той самий корінь невипадково. Свідомість є проявом здатності людини ставитися до всього, що її оточує, і до самої себе з позиції засвоєних нею знань. Виникнення свідомості людини в антропогенезі є наслідком появи мови, яка стала засобом координації спільної діяльності, збереження і передачі суспільного досвіду. У процесі індивідуального розвитку людини свідомість також формується у спілкуванні завдяки мовленню й мові.
Свідомість дає людині змогу планувати власну діяльність: ставити цілі, критично оцінювати результати своїх дій. Без відбиття у свідомості неможливе розуміння людиною свого внутрішнього світу. Усвідомлення дає людині змогу аналізувати власний душевний стан і в разі необхідності давати йому раду, відшукувати розв’язання життєвих проблем.
Якщо ви деякий час спостерігатимете за тим, що відбувається у вашій свідомості, то виявите: не всі її образи є ясними й чіткими. Тому поле свідомості розподіляють на дві умовні частини. Це фокус свідомості, де вона є найбільш чіткою, і периферія, де образи є неясними, нечіткими. Межа між цими частинами постійно змінюється: те, що деякий час було у фокусі свідомості, переходить до периферії і навпаки. Змінюється і зміст свідомості. Це відбувається безперервно, тому свідомість схожа на потік, який не можна зупинити.
Свідомість і психіка. Не всі психічні процеси відбуваються на свідомому рівні, не всі дії людини усвідомлюються. Тому в психіці людини виділяють не тільки усвідомлюване, але й неусвідомлюване і несвідоме.
Коли ви вчилися писати, рухи під час писання були усвідомленими: ви контролювали нахил ручки, відповідність написання букви зразку. Багаторазові повторення сформували у вас навичку писання, і наразі ви робите це автоматично. Послідовності дій, що виконуються автоматично, без участі свідомості, належать до неусвідомлюваної складової психіки. Але спробуйте написати слово іншою рукою – зробити це, не контролюючи себе, вам не вдасться. Так ваші дії з неусвідомлюваних знову перетворяться на усвідомлені.
Прикладом неусвідомлюваного є також звички – типові для людини стійкі дії або риси поведінки. Але й вони стають предметом свідомості, коли людина починає контролювати свою поведінку. Завдяки самоконтролю можна позбавитися таких шкідливих звичок, як, наприклад, вживання в мовленні слів-паразитів.
Проте в людини є досвід, який через низку обставин витісняється з її свідомості і надалі зазвичай не усвідомлюється. Разом з тим він залишається змістом психіки, який називають несвідомим.
Несвідоме впливає на поведінку. Скажімо, людина може відчувати тривогу в порожньому приміщенні, не розуміючи причин свого страху. Його джерелом може бути негативний досвід, одержаний у ранньому дитинстві: наприклад, тяжкі переживання самотності в очікуванні батьків.
Змінені стани свідомості. Свідомість дає змогу людині оцінювати життєві ситуації і контролювати свою поведінку. Проте такий контроль ускладнюється в так званих змінених станах свідомості. Зміненим станом свідомості є сон, який у кожного з нас настає пері одично. Проте зміни стану свідомості можуть бути і наслідком спеціальних впливів на організм людини. Одним з них є гіпноз. У гіпнотичний стан людину зазвичай вводять за допомогою цілеспрямованих словесно-звукових дій. Під час гіпнозу процеси свідомості гальмуються, людина втрачає самоконтроль і стає чутливою до навіювань гіпнотизера. Гіпноз використовують лікарі-психотерапевти для лікування багатьох нервових захворювань, страхів, заїкання тощо (мал. 76.1). Проте існує й так званий “вуличний гіпноз”, яким користуються різні шахраї (вуличні гадалки, здирники тощо). За допомогою навіювання вони встановлюють контроль над поведінкою людини – і жертва добровільно віддає їм цінності, гроші. Необхідно пам’ятати про це й ні в якому разі не погоджуватися на подібні контакти.
Мал. 76.1. Сеанс гіпнозу проводить лікар-психотерапевт
До змінених станів свідомості призводить дія наркотичних препаратів, алкоголю: у людини спотворюється сприйняття реальності, розладжується поведінка, з’являється безпідставне відчуття радості (ейфорії), що згодом змінюється на депресію або агресію.
Уживання наркотиків спричиняє дуже небезпечні зміни в психіці людини. Наркотичні препарати розроблялися в медичних цілях, щоб зменшити у хворих відчуття фізичного болю або страху, тривоги. Усі ці засоби мають побічні ефекти, вони можуть викликати галюцинації. Проте деякі люди приймають їх заради відчуття полегшення, свободи, емоційного підйому, що призводить до звикання – виникає тяга до подальшого їх уживання.
Усі наркотики руйнують нервову та імунну системи, печінку, серце, легені. Коли людина припиняє їх уживати, виникають відчуття нестерпного болю, ломоти в суглобах, нудоти, страху, відчаю. У результаті залежність стає ще стійкішою: людина приймає наркотики вже не заради “кайфу”, а щоб зняти болісні відчуття в організмі. Воля і свідомість руйнуються, людина не може контролювати свої вчинки, коло її спілкування звужується. Уживання наркотиків призводить до порушення всіх функцій організму, необоротних змін свідомості – людина стає рабом наркотиків, готовим вдатися до крайнощів, аби тільки отримати нову дозу.
Свідомість є великим привілеєм психіки людини, що дає їй змогу аналізувати й змінювати не тільки зовнішній, але й внутрішній світ, тобто саму себе. Свідомість – це могутній інструмент розвитку здібностей і талантів, тому власне психічне здоров’я вимагає не меншої відповідальності, ніж стан зору, слуху або серцево-судинної системи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)