СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ
§ 19. Туреччина
4. Утворення Османської Імперії
Тимур поділив Османську державу між синами Баязида. На деякий час у країні запанували міжусобиці. Відродити державну єдність зумів султан Му – рад II (1421-1451), а могутність країни утвердив Мегмед II (1451-1481), прозваний “Завойовником”. Його заповітною мрією було захоплення Константинополя.
Взяття Константинополя турками в 1453 р. Мініатюра. XV ст.
Султанові приписують такі слова: “Мусить бути одна світова імперія, з однією
У квітні 1453 р. Мегмед II із величезним військом, яке налічувало кілька десятків тисяч, оточив Константинополь. Йому протистояло майже 7 тисяч захисників міста. Колись могутня візантійська столиця була приречена. Та імператор Константин XI Палеолог відмовився здати місто і впродовж 53 днів відважні захисники відбивали штурм за штурмом.
На світанку 29 травня 1453 р. турки розпочали штурм, який виявився останнім. Двічі вони відступали назад, залишаючи багато вбитих. Але Мегмед направляв свіжі сили.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XVI ст. Османський історик Саад-ед-Дін про взяття Константинополя
…Перш ніж султан розпочав облогу, імператор запропонував йому взяти собі всі міста та їхні околиці поза Стамбулом [Константинополем], але залишити йому, імператору, місто, за що імператор буде сплачувати султанові щорічну данину. Але султан, не і прислухавшись до цих пропозицій, відповів, що його шабля й релігія нерозлучні й наполягав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на вежах і Мурах артилерію, воїнів, озброєних мушкетами і великими запасами смоли. Під кінець першого дня до настання ночі султан наказав установити в потрібних місцях батареї, а як тільки гармати було встановлено, він наказав піддати мури і сильному обстрілові, не кажучи вже про безперервний град стріл і каміння, що їх кидали метальні машини, які, наче дощ, засипали місто. Обложені у свою чергу робили безперервні залпи з мушкетів і гармат, заряджених кам’яними ядрами, якими вони завдавали великих утрат багатьом мусульманам, що окропили своєю кров’ю землю…
Внаслідок розгрому Візантії постала могутня Османська імперія з центром у Стамбулі. У ній об’єдналися “європейська” й “азійська” Туреччина – Румелія та Анатолія. Мегмед II отримав титул “султана двох континентів і хана двох морів”.
Незважаючи на падіння Константинополя, окремі народи продовжували боротьбу з турками. Протягом кількох років запеклий опір османам чинили серби, які спиралися на підтримку Яноша Гуняді, воєводи угорського короля. Серби кілька разів здобували перемогу, та не уникли й гірких поразок. Після смерті від чуми Яноша Гуняді перевага турків ставала дедалі відчутнішою і вони знову завоювали Сербію. Згодом підкорили Трапезундську імперію, а за нею – Боснію та Албанію.
У 1475 р. турки захопили Крим. Султан перетворив кримського хана на свого васала й став повновладним господарем Чорного моря. Основні торгові суперники турків – венеціанці та генуезці – були витіснені. Найголовніша генуезька колонія в Криму – Кафа (Феодосія) – потрапила у васальну залежність до турецького султана. На місці колонії генуезців у гирлі Дону турки збудували фортецю Азов. Три століття поспіль вона виконувала роль опорної бази турків для їхнього наступу на Росію й Кавказ.
За правління Мегмеда II було створено дієву адміністративну систему й започатковано центральний уряд країни – Осяйну Порту. Було також видано звід основних законів – “Канун”. Султан володів необмеженою державною та духовною владою над підданими. Функції глави уряду виконував Великий візир, мусульманське духовенство очолював Головний муфтій.
Значна увага приділялася вихованню молоді в дусі ісламу. Мегмед, який був освіченою людиною, володів шістьома мовами, знався на філософії та літературі, всіляко сприяв поширенню знань. Саме тому за його наказом у Стамбулі було відкрито 8 шкіл (медресе), у яких учні опановували граматику, право, логіку, астрономію, ісламське віровчення тощо.
Завдяки сильній армії Османська імперія утвердилася як впливова мусульманська держава не тільки на Сході. Упродовж кількох наступних століть вона і стала відігравати неабияку роль у міжнародному житті європейських країн.
К. Богаєвський. Феодосія. 1930 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)