Тема уроку. Види скульптури. Особливості створення художнього образу в об’ємі. Мешканці казкового лісу.
Мета уроку. Ознайомити учнів з видами та жанрами скульптури. Дати поняття про об’ємну та площинну скульптуру. Ознайомити з творчістю видатних майстрів української та світової скульптури. Розвивати вміння аналізувати твори візуального мистецтва, інтерпретувати їх зміст та визначати художньо-естетичне значення. Розвивати мислення, художню уяву, естетичне мислення, творчу активність, продумане естетичне ставлення до явищ природи,
Обладнання:
– проектор, комп’ютер (ноутбук), екран, слайд-шоу;
– пластилін, стеки, спеціальна дощечка;
– зошити-альбоми;
– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С. І. Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”.
Хід уроку
I. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної діяльності. Визначення мети і завдань уроку.
(На
А сонце ген, з-за обрію пливе,
І всюди заіскрилось, засвітило!
Напевно, диво-казка тут живе…
– Де ж живе ця диво-казка? Нам допоможе дізнатися тема сьогоднішнього уроку. Прочитайте тему.
(Діти читають запис на дошці).
– Як ви думаєте, про що йтиме мова? Що може бути водночас загадковим, казковим, чарівним?
(Діти висловлюють свої припущення).
– А перевірити, чи правильно ви здогадалися, допоможе тематичний словничок. Назвіть одним словом – ялина, береза, осика, дуб, лисиця, вовк, заєць, малина, суниця, гриби. (Ліс).
(Вчитель знімає аркуш, що закриває частину теми, де написано “ліс”).
– Чому чарівний?
– Чому загадковий?
– Чому казковий?
– Давайте пригадаємо, дія яких казок відбувається у лісі, і вирушимо у наш казковий ліс.
(Діти називають казки, вчитель записує на дошці у вигляді тематичної павутинки, яку пізніше використає у підсумку уроку).
Правила поводження у лісі:
1. Пам’ятай, ліс – твій друг.
2. Не рви квітів, не ламай дерев та кущів.
3. Дбай, щоб ліс був не засміченим.
4. Піклуйся про лісових мешканців.
II. Актуалізація опорних знань.
А от і “лісова школа”. Зайдемо? Я тут бачу тварин. Відгадайте, хто тут є?
Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?…
(Їжачок)
* * *
Я веселенький звірок,
Плит з ялинки на дубок.
(Білка)
Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою – в лігві спати.
Як зачує він весну –
Прокидається від сну.
(Ведмідь)
Не ходжу я, а стрибаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня.
(Заєць)
В темнім лісі проживає,
Довгий хвіст пухнастий має.
Їй на місці не сидиться,
Як зовуть її?
(Лисиця)
Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами,
Весь, як є, –
Жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно, …
(Вовк)
Хто гнізда свого не має,
Яйця іншим підкладає,
А у лісі в холодку
Все кує: “Ку-ку! Ку-ку!”?
(Зозуля)
III. Повідомлення теми і мети уроку.
Вчитель виставляє малюнки тварин на дошці.
Проводимо гру “Хто тут зайвий? Чому?” (Зозуля – бо це птах).
У дитинстві кожен із нас з цікавістю поринав у світ казок, малював в уяві їхніх героїв і не міг відірватися від перегляду улюблених мультфільмів. Всі ми із захопленням слухали народні перекази, читали оповіді про витязів, легенди про русалок, лісовиків, мавок.
Дуже захотілося деяким звірятам отримати скульптури зі своїм зображенням, аби прикрасити ними власні помешкання. Це – лисичка, зайчик, білочка та ведмідь.
Отже, діти, сьогодні саме цим ми і займемося, аби догодити звірятам. Ми з вами будемо створювати скульптуру казкової тварини.
А що ж таке скульптура?
Скульптура – один з видів образотворчого мистецтва, який художньо відтворює навколишній світ за допомогою об’ємної форми. На відміну від живопису й графіки, скульптура є об’ємною і її можна розглядати з різних боків, вона тривимірна, як речі, що нас оточують у повсякденному житті.
Щоб наблизити скульптурний твір до реальності, його фарбували. Так було, наприклад, у Давньому Єгипті. У європейському мистецтві поряд з фарбованою скульптурою цінували природний колір матеріалу, з якого було встановлено статую. Крім того, є скульптури, виготовлені з різних матеріалів. Вони декоративні, іноді виглядають як коштовна річ. Такою була статуя Зевса з Олімпу – одне із чудес світу, створене зі слонової кістки і золота.
Скульптура буває круглою, її можна обійти навколо, або розміщеною на площині – це рельєф. Існує кілька видів рельєфу: якщо зображення невисоко підіймається над тлом – перед нами барельєф, якщо ж воно видається дуже сильно і стає майже круглою скульптурою – горельєф, а якщо рельєф заглиблений, це – контррельєф.
Скульптура може бути малого розміру – це мала пластика; середнього розміру і мати самостійне значення, на манер живопису й графіки її називають станковою; монументальною, пов’язаною з архітектурною будівлею, природним середовищем (пам’ятники, паркова скульптура та ін.).
Скульптура також відрізняється за технікою виконання. Її можна висікати з твердого каменю, виливати з гіпсу, вирізати з дерева, ліпити з м’якого матеріалу – глини, пластиліну, воску, виготовляти з металу. Робота з підручником (с. 31-33).
1. Пригадайте, які скульптурні пам’ятники є у вашому місті, селі. Який з них здається вам найвдалішим і чому?
2. Пригадайте біографію людини, пам’ять якої вшановано пам’ятником. За допомогою яких засобів скульптор виражає загальнолюдське значення її подвигу? А що має підкреслити індивідуальність цієї людини?
3. Уявіть, що ви маєте спроектувати пам’ятник улюбленому поету чи письменнику. У чому полягатиме ваш задум?
Йоганн-Георг Пінзель
Йоганн-Георг Пінзель (XVIII ст.) – один з найвідоміших скульпторів, котрі працювали в Україні. Біографічних відомостей про Пінзеля збереглося, однак, небагато. Судячи з усього, він походив з Південної Німеччини або Чехії. Достеменно відомо, що в 1750 р. майстер оселився в м. Бучач (Тернопільська обл.). Помер він у 1761 або 1762 р. Але збереглися численні роботи Пінзеля, кожна з яких свідчить про його величезний талант. Майстер брав участь в оформленні собору Св. Юра у Львові, ратуші в Бучачі, виконував статуї для церков невеликих міст. Скульптури Пінзеля виконані з дерева, розфарбовані та позолочені. Створені майстром образи – Авраам, Самсон, Свята Ганна та інші – сповнені сильних і яскравих почуттів, граничної напруги і справжнього трагізму.
Григорій Крук
Григорій Крук – український скульптор та графік, народився 30 жовтня 1911 року у селі Братишеві Тлумацького району (тепер Івано-Франківської області). Працював у Німеччині. Основна тема його творчості – історична доля України. Він автор понад 300 скульптур різного формату, серед них “Портрет патріарха Йосипа Сліпого”, “Монахиня”, “Відпочинок”, “Селянське подружжя”. Помер Г. Круку Мюнхені 5 грудня 1988 року.
Роботи Г. Крука придбали Національний музей у Парижі, галерея Stenzel у Мюнхені. Його персональні виставки відбувалися у багатьох країнах світу. Найбільшу скульптурну спадщину мистця зберігають Український вільний університет у Мюнхені та бібліотека й архів ім. Т. Шевченка у Лондоні, створені Союзом українців у Великій Британії. Етапи роботи над скульптурою Ліплення – створення скульптурного зображення з м’якого пластичного матеріалу. Матеріалом для ліплення є глина або пластилін.
Глина – природний матеріал, її видобувають із землі й розводять до м’якого стану водою. Для ліплення краще придатна глина зеленого або сірого кольору. Вироби з глини, випалені в спеціальній печі за температури 900 °С, називають керамічними.
Пластилін – штучна пластична маса. Він м’який, не висихає, як глина, виліплені з нього предмети не деформуються і не розтріскуються. Пластилін може бути різнокольоровим. Але якщо температура повітря підвищена або предмет з пластиліну стоїть на сонці, пластилін розм’якшується і плавиться.
Для ліплення використовують стеку – дерев’яну або пластмасову лопатку завдовжки 15-20 см, один кінець якої загострений, як олівець, і дощечку, на якій виконують роботу. Стекою зрізують зайву глину або пластилін, зарівнюють поверхню, роблять заглиблення у формі.
IV. Виконання практичного завдання.
Візьмемо для роботи матеріал, що може замінити глину – пластилін. Діти, як ви гадаєте, з чого виготовляють пластилін? (Відповіді учнів).
Це штучний матеріал із суміші глини з олією, смальцем або бджолиним воском та фарбниками. Що, на вашу думку, є найголовнішим інструментом при ліпленні? Відгадайте!
П’ять братів, п’ять силачів,
Хоч і здаються малими,
Можеш все робити ними:
І писати, й майструвати…
Хто вони? Зумій вгадати! (Пальці)
Згадаємо ще й правила користування пластиліном:
– не брати до рота;
– не заліплювати очі;
– не розкидати;
– не наліплювати на парту;
– ліпити на дощечці;
– користуватися стеками;
– помити руки після користування пластиліном.
І виготовляти будемо тваринку відповідно до обраного кольору… Коли ми зображуємо тварину, скульптура називається анімалістичною.
– Перед початком роботи пластилін треба добре розігріти та розім’яти.
– Починати ліплення конструктивним способом потрібно з найбільших частин (у тварин – це тулуб і голова).
– Потім виліпіть частини, менші за розміром (лапи, вуха, хвіст, шию). Слід пам’ятати, що задні лапи в усіх звірів ніби вигнуті в коліні назад.
– Під час ліплення весь час порівнюйте розміри і пропорції окремих частин тіла.
– Частини тіла скріпіть між собою примазуванням. При з’єднанні тонкі частини скульптури (хвіст, кінцівки) можуть погнутися. Тому всередину таких деталей треба вставити шматочки дроту чи тоненькі палички (сірники).
– Постарайтеся передати характерні пози звіра, котрого ліпите, його рухи.
Фізкультхвилинка.
Пташка високо літає.
Зайчик високо стрибає.
Тихо лис десь пробіжить,
Їжачок в траві сидить.
Десь в барлозі спить ведмідь.
Цих тваринок всіх любіть.
V. Перегляд, аналіз та оцінювання учнівських робіт. Підсумок уроку.
– Ну що, завершили роботи? Подаруємо тваринкам їхні скульптурні зображення. А нам час повертатися додому.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)