Розділ 1. РОСЛИНИ
Тема 1.БУДОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН
§ 14. ВИДОЗМІНИ ПАГОНА
Унаслідок пристосування рослин до різних умов життя їх пагони видозмінювалися. Вуса суниць, колючки терену, кореневища пирію, бульби картоплі та кольрабі, цибулини – усе це видозмінені пагони (мал. 32).
Надземні видозміни пагона – це вуса, вусики і колючки, надземні бульби.
Вуса мають суниці. Це дуже тонкі, з видовженими міжвузлями, повзучі стебла, які вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам.
Вусики – довгі тонкі пагони з редукованими
Колючки – вкорочені пагони без листків, що захищають рослину від поїдання тваринами (глід, дика яблуня).
Надземні бульби – місцеве потовщення головного стебла, на якому розміщені листки. Наприклад, у капусти кольрабі (мал. 32, 2). А в тропічних орхідей потовщені бічні пагони.
Підземні видозміни пагона. Крім надземних видозмін, у рослин є підземні: кореневище, бульба, цибулина, які виконують функції накопичення поживних речовин і вегетативного розмноження.
Мал. 32. Видозміни пагонів: 1,2- бульби у картоплі та кольрабі; З – кореневище у пирію; 4 – бульбоцибулина у шафрана; 5 – вусики у винограду; 6 – вуса в суниці; 7 – цибулина
Кореневище – це видозмінений пагін, зовні схожий на корінь. Він відрізняється від кореня наявністю лускоподібних листків, бічних і верхівкових бруньок, відсутністю кореневого чохлика. За формою може бути довгим і тонким (пирій, осока) або коротким і товстим (щавель, ірис). Щорічно з верхівкової бруньки виростає надземний пагін. При обробітку грунту кореневище може бути подрібнене, і тоді його кожна частина з брунькою дає нову рослину. Особливо швидко відбувається розмноження у рослин з розгалуженими кореневищами, як, наприклад, у пирію.
Бульба – це потовщена верхівка підземного стебла. Найбільш відомі вам бульби картоплі та топінамбуру, про стеблове походження яких свідчить наявність бруньок-вічок і їх спіральне розташування. Хлорофілу бульби не містять, але на сонці зеленіють.
Цибулина – дуже вкорочений підземний пагін із видозміненими листками. Цибулини бувають кулясті, яйцеподібні, видовжені тощо. Стеблова частина цибулини займає незначну зону і називається денцем. На нижній поверхні денця розташовані численні додаткові корені. На верхній – видозмінені м’ясисті листки (луски), що щільно прилягають один до одного і містять запас поживних речовин. Верхні листки (луски) виконують захисну функцію. У пазухах деяких соковитих лусок знаходяться бруньки, з яких розвиваються дочірні цибулини (дітки) або надземні зелені листки і квітконосні “стрілки”.
Цибулини мають більшість лілійних рослин: цибуля, лілія, тюльпан тощо. У деяких лілійних можуть бути наземні цибулини. Зазвичай вони утворюються в суцвіттях (у дикої цибулі, часнику), але можуть бути і в пазухах листків.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)