Політологічний словник
Внутрішня політика – сукупність напрямків діяльності держави, її структур та інститутів, а також інститутів громадянського суспільства з метою збереження або реформування існуючого суспільного і державного ладу, регулювання суспільного життя. Зміст В. п. та її характер залежать від природи панівних класів, верств, груп, політичних партій, які, спираючись на владу, прагнуть зміцнити своє панування, зберегти і розвинути наявні соціально-політичні відносини. Фундаментом В. п. є співвідношення соціально-економічних
Методи вирішення внутрішньополітичних завдань зумовлені монополією держави на політичну владу в суспільстві, яка в досягненні своїх
В. п. багато в чому є визначальною для розвитку зовнішньої політики і, навпаки, зазнає серйозного впливу останньої. Взаємодія зовнішньої та В. п. в теоретичному плані виражена у концепціях “циклічного розвитку силової політики” й “балансу сил”, які базуються на тому, що і внутрішня, і зовнішня політика є боротьбою за силу, яка модифікується лише різними умовами, що складаються у внутрішній і міжнародній сферах. І навіть у разі критичного ставлення до згаданих концепцій безсумнівним залишається постійний вплив зовнішньополітичного середовища на В. п., який завжди посилюється в умовах політичної нестабільності соціально-політичної ситуації всередині певної держави. Ефективність В. п. залежить від наукового забезпечення і таланту керівників держави, від досконалості законодавчої бази й прагнення політичних еліт розв’язати політичні конфлікти цивілізованим шляхом.
М. Михальченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)