ВСТУП
2. Хронологічні межі й періодизація Історії Середніх віків
Середньовіччя – епоха в історії Європи, що охоплює понад тисячу років. Початком Середніх віків прийнято вважати 476 p., коли вождь германців Одоакр переміг останнього римського імператора Ромула Августула. Епоха Середньовіччя закінчилася в 1492 р. відкриттям Америки.
В історії Середніх віків, як правило, виокремлюють три основні періоди, що відрізняються рівнем економічного, політичного й культурного розвитку. Перший період охоплює V – середину XI ст. і називається
Із середини XI ст. до початку XIV ст. тривав період розвинутого Середньовіччя. У цей час збільшилася кількість населення, пожвавилася господарська діяльність, виникали міста, формувалася міська культура.
Перша половина XIV ст. характеризувалася ознаками занепаду господарства. Європейське суспільство охопила криза, яка розхитала його традиційні підвалини, змінила звичну картину світу, породила глибокі зміни в
Якщо антична історія зосереджувалася, переважно, у Середземномор’ї, то терени середньовічної історії поширилися майже на весь європейський континент. Тут жили різні народи, зі своїми мовами та звичаями; більшість із них була об’єднана однією релігією, але належала до різних церков, одні на чолі з Патріархом Константинопольським, а інші – Папою Римським. Саме тоді формувалися дві провідні традиції європейської культури – західна, що успадкувала римські традиції та орієнтована на католицизм, і східна, що наслідувала традиції Візантії та орієнтована на православне християнство.
Водночас епоху Середніх віків переживали країни арабсько-мусульманського світу, Індія та Китай. Більшість із цих країн перебувала в постійних контактах із Західною Європою. Щоправда, у Китаї, Індії і країнах арабсько-мусульманського світу, на противагу Європі, епоха Середньовіччя тривала на два століття довше.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)