29 Які основні риси ідеології неоконсерватизму?
Неоконсерватизм став реакцією з боку ліберальних технократів і власників на появу альтернативних пізньому капіталізму ідеологій лівого і правого напрямів. Він пристосував традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства.
Передусім слід наголосити, що соціальним підгрунтям цієї ідеології є середній клас, у тому числі малі і середні власники та висококваліфіковані робітники промисловості. Саме вони наприкінці 70-х – на початку 80-х років XX ст. були не задоволені
В ідеології неоконсерватизму поєдналися старі цінності доіндустріальної доби – родина, релігія, мораль – з цінностями постіндустріальної – творча праця, унікальність кожної особистості, прискорений розвиток неринкової сфери (культура та освіта як головні джерела вкладення в так званий людський капітал). Неоконсерватори надають великого значення залученню персоналу до активної
Неоконсерватизм як ідейно-політична течія має принаймні дві наукові школи: політичної футурології і монетаризму. Широковідома школа монетаризму іноді зветься чиказькою школою, в центрі уваги якої – ідеї вільного ринку й опозиція вченню Дж. М. Кейнса. Представники школи монетаризму – лауреати Нобелівської премії М. Фрідман та Ф. Хайєк – прихильники “кількісної теорії грошей”, за якою грошовий обіг та його закони є головними елементами господарської системи будь-якого суспільства, стану економічної кон’юнктури.
Усі сучасні ідейно-політичні течії тією чи тією мірою позиціонуються щодо такого глобального явища, як науково-технічний прогрес. Ставлення неоконсерватизму до цього соціального феномену знаходить своє відображення в концепціях неоконсервативної футурології, а конкретніше – в концепціях постіндустріалізму. Саме в них найчіткіше виявляється така риса неоконсерватизму, як асиміляція ідей і концепцій, висунутих ідейно-політичними течіями. Тут ідеться про концепцію постіндустріалізму, яку розробили представники неолібералізму. Серед неоконсерваторів найвідоміші ідеологи постіндустріалізму американські футурологи Д. Белл та Дж. Нейсбіт.
Отже, характерними ознаками неоконсерватизму є такі: в економіці – зміна реформістської моделі розвитку на монетаристську, орієнтовану на звільнення приватного бізнесу від надмірного державного втручання, всебічне заохочення ринкових відносин, приватне підприємництво; у соціальній сфері – заміна існуючого гнучкого ліберально-реформістського курсу “жорсткою економією”, “економічним реалізмом”, скорочення витрат на соціальні потреби, природна нерівність людей та ієрархічна побудова суспільства; у політичній сфері – переорієнтація проблем політичної влади, демократії, функцій і прерогатив держави, бюрократії у бік посилення егалітарних тенденцій та антибюрократичних настроїв. Ставиться завдання функціонального посилення політичної системи, пошуку ідей і підходів до створення більш гнучких структур влади, зміцнення законності і порядку.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)