Європейська соціальна хартія ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Європейська соціальна хартія – європейський договір, що захищає основні соціальні та економічні права громадян країн, що приєдналися до Хартії. Підписана в 1961 в Турині, набрала чинності в 1965 р. Є. с. х. є документом – відповідником Європейської конвенції з прав людини в царині захисту соціальних та економічних прав. Є. с. х. є дієвим регіональним міжнародно-правовим механізмом захисту соціальних та економічних прав людини, який створив юридичну основу функціонування Європейської регіональної системи захисту

соціальних та економічних прав людини. Є. с. х. забезпечує нині захист соціальних та економічних прав людини на національних територіях більшості європейських держав, які ратифікували чи іншим способом висловили згоду на обов’язковість для них цього міжнародно-правового документа. Хартія та Додатковий протокол до неї (1988 р.) гарантують такі права, як право на працю та на професійну підготовку, право на справедливі умови праці та на справедливу винагороду, забезпечують свободу профспілок, право на соціальну та медичну допомогу, на захист здоров’я, а також право на соціальне забезпечення. У квітні

1996 р. у Комітет Міністрів Ради Європи схвалив її нову редакцію під назвою “Переглянута Є. с. х.”. Новий варіант Є. с. х. був підписаний в Страсбурзі 3 травня 1996 р. і набрав чинності 1 червня 1999 р. після її ратифікації першими чотирма державами. Переглянута Хартія 1996 р. посилює принцип рівноправності жінок, закріплює право інвалідів на індивідуальну соціальну інтеграцію, на особисту незалежність і участь у громадському житті та визначає деякі інші права, такі як належні умови проживання, посилення захисту дітей та молоді, захист від бідності та соціального відчуження тощо. За застосуванням Хартії здійснюється контроль на міжнародному рівні. За даними на квітень 2003 р. з 45 держав – членів Ради Європи Європейську соціальну хартію 1961 р. підписали 11 і ратифікували 18, а Переглянуту Європейську соціальну хартію 1996 р. підписали 32 та ратифікували 15 країн – членів Ради Європи. Таким чином, Є. с. х. підписана 43 і ратифікована 33 країнами, що дає підстави говорити про створення та функціонування на її основі авторитетного і ефективного європейського регіонального міжнародно-правового механізму захисту соціальних та економічних прав людини. Особливістю згаданого механізму є його еволюційний та гнучкий характер, який дає змогу здійснювати захист регламентованих Хартією соціальних та економічних прав з урахуванням еволюційних процесів, що відбуваються в суспільному середовищі, соціально-економічних змін і особливостей економічного і соціального рівня розвитку європейських держав та потреб окремих індивідів. Гнучкість механізму визначається можливістю вибіркового (часткового, поетапного) приєднання до зобов’язань за Є. с. х., що відрізняє її від інших міжнародно-правових документів в галузі захисту прав людини, відкриваючи можливості та перспективи для приєднання до Хартії і таким чином інтеграції до Європейської регіональної системи захисту соціальних та економічних прав людини держав з різним рівнем соціального та економічного розвитку. Чинне законодавство України у соціальній сфері відповідає основним положенням Переглянутої Є. с. х. 1996 р., що дає змогу на сучасному етапі приєднатися до мінімальної кількості статей і пунктів Є. с. х. (19 статей або 72 пункти), і можливість Україні ратифікувати цей міжнародно-правовий документ. Проте ратифікація Є. с. х. згідно з постановою Верховної Ради України “Про підготовку до ратифікації Верховною Радою України Європейської соціальної хартії” від 5 листопада р. № 620/97-ВР, а також Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 потребує попередньої адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів, встановлених у Хартії. Першочерговими заходами для здійснення такого приєднання має стати забезпечення прийнятих зобов’язань на практиці, передусім вдосконалення наявних механізмів захисту соціальних та економічних прав людини в Україні.

Сидоренко Н. С. Переглянута Європейська соціальна хартія 1996 р. як результат реформування Європейської регіональної системи захисту соціальних та економічних прав людини // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003. – Вип. 58; Феськов М. М. Юридичний механізм адаптації законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої): окремі питання // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ України. – 2000. – № 3.

О. Кордун

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Європейська соціальна хартія - Довідник з політології

Схожі записи:

Які основні принципи лібералізму? 26 Які основні принципи лібералізму? Хто дав їм теоретичне обгрунтування? Лібералізм (лат. liberalis – вільний) – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу,...
Відкритих дверей політика Політологічний словник Відкритих дверей політика – комплекс різноманітних соціально-економічних, суспільно-політичних заходів, які спрямовані на розвиток вільного доступу на внутрішній ринок держави зарубіжних капіталів, технологій, інвестицій....
Міжнародне право Політологічний словник Міжнародне право – це сукупність юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між націями, державами, міжнародними організаціями, специфічними політико – територіальними одиницями у...
НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ – відносини між різними соціально-етнічними спільнотами, з одного боку, й урядами, державними і політичними організаціями, установами – з іншого....
Рухи альтернативні Політологічний словник Рухи альтернативні – громадські рухи, що протистоять підходам традиційних організацій (державні, політичних партій, профспілок тощо) у вирішенні глобальних, регіональних, місцевих питань і проблем...
Етнічна психологія Політологічний словник Етнічна психологія – наука, що вивчає психологічні особливості індивіда або групи, які безпосередньо пов’язані з етнічною або культурною належністю і виявляються на свідомому...
Президентсько-парламентські республіки Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 3. Президентсько-парламентські республіки У Республіці Болгарія (територія – 110,9 тис. кв. км; населення...
Нувориш Політологічний словник Нувориш (від фр. nouveau riche – новий багач) – людина, яка швидко розбагатіла з сумнівних джерел доходів, зайнявши відповідне місце у вищих сферах...
Номінація Політологічний словник Номінація (лат. nominatio, від nomino – називаю) – висування кандидата на виборну посаду. М. Головатий...
Загальне виборче право Політологічний словник Загальне виборче право – один із принципів демократичного виборчого права, яким визначається право громадян обирати і бути обраними до представницьких органів влади. З....
Дебати політичні Політологічний словник Дебати політичні (від фр. débat – обговорення, дискусія, спір) – форма обговорення, дискусії в роботі парламенту, з’їзду, конференції, політичної партії, мітингу, у засобах...
Британська співдружність Політологічний словник Британська співдружність (до 1947 р.- Британська співдружність націй)- об’єднання Великобританії і її колишніх колоній, які здобули незалежність. Б. с. була сформована Вестмінстерським статутом...
Мажоритарна виборча система Політологічний словник Мажоритарна виборча система (фр. majorité – більшість) – один із різновидів виборчих систем. Особливістю М. в. с. є голосування по одномандатному виборчому округу...
Бар’єри влади Політологічний словник Бар’єри влади (barriers of power) – 1) певні перешкоди, які влада змушена долати в процесі свого існування, діяльності; 2) перешкоди, які створює сама...
Нагорна Лариса Панасівна Політологічний словник Нагорна Лариса Панасівна (14.06.1932, м. Київ) – дослідник політичної історії України, етнополітолог. Доктор історичних наук (1975), професор, лауреат премії ім. Д. Мануїльського (1987)....
Відродження української політичної думки Політологічний словник Відродження української політичної думки – процес, що розгорнувся на українських землях з 20-30-х років XIX ст. Українська нація, розділена між двох імперій –...
ВОЖДИЗМ ВОЖДИЗМ – тип владних відносин, ідо грунтується на особистій відданості особі, яка має верховну владу. Поширений в ідеологізованих жорстко централізованих суспільствах як ієрархія владних установ...
Магістральні вектори внутрішньої і зовнішньої політики України на сучасному етапі – ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ 3. Магістральні вектори внутрішньої і зовнішньої політики України на сучасному етапі Якою має бути політико...
Протекторат Політологічний словник Протекторат (від лат. protector – охоронець, захисник) – 1) форма залежності, за якої одна країна, формально зберігаючи свій державний устрій і певну самостійність...
Варзаріван Михайлович Політологічний словник Варзаріван Михайлович (нар. 1937) – філософ, політолог, етнолог, педагог, кандидат філософських наук (1975), доцент (1980), доктор політичних наук (1995), професор (1990), член –...
Мутації влади Політологічний словник Мутації влади (mutation of power, від лат. mutatio – зміна) – зміни, що виникають і закріплюються в організації влади в різних країнах за...
Етнополітологія Політологічний словник Етнополітологія – наука, яка вивчає політичну суб’єктність (шляхи і способи участі у політичному житті суспільства) етнонаціональних утворень (етносів, націй, національних (етнічних) меншин тощо);...
Центральна Рада (Українська Центральна Рада, УЦР) Політологічний словник Центральна Рада (Українська Центральна Рада, УЦР) – перший державний орган у новітній історії українського народу, який виступив ініціатором національного відродження України. УЦР упродовж...
ЛЮМПЕНИ ЛЮМПЕНИ – декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на “дні” суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії....
СЕПАРАТИЗМ СЕПАРАТИЗМ – 1) прагнення національних меншин до відокремлення, національно-державної автономії; 2) діяльність фракції, партії, політичного угруповання тощо....
Парламентські республіки Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 2. Парламентські республіки Болісно відбуваються демократизація й вихід на магістральний шлях цивілізації “самітниці...
Які основні виміри національної безпеки України? Що таке національні інтереси? 67 Які основні виміри національної безпеки України? Що таке національні інтереси? Національна безпека – це державна політика, що забезпечує ефективну діяльність соціальних інститутів щодо підтримання...
Що таке етнос? 8. Що таке етнос? Г. Гегель писав, що поняттям слово стає лише тоді, коли воно рефлексивно опановане суспільною свідомістю. У 80-х роках XVIII ст. німецький...
Героя і натовпу теорії Політологічний словник Героя і натовпу теорії – соціально-філософські, соціологічні та політологічні теорії, що обгрунтовують роль і значення в історії лідерів, вождів, видатних осіб; “героїв”, з...
Вселенський собор Політологічний словник Вселенський собор – з’їзд найвищого духовенства християнської церкви: патріархів, архієпископів, єпископів. На В. с. обговорюються питання і ухвалюються рішення богословського, церковно-політичного, дисциплінарного характеру....
Африканський соцінтерн (АСІ) Політологічний словник Африканський соцінтерн (АСІ) – об’єднання ряду реформаторських партій, створене у 1981 р., які заявляють про свою прихильність до “демократичного соціалізму”. Соціальну базу АСІ...
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин Політологічний словник Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (1992 р.) – міжнародний акт, ухвалений Радою Європи 1992 р. на підтримку мов тих національно-етнічних груп,...
Політична психологія Політологічний словник Політична психологія – 1) система проявів суспільної психології (свідомості), які виражають ставлення людей до політичної системи, спрямовують і характеризують їхню поведінку у політичному...
Опортунізм Політологічний словник Опортунізм (фр. opportunisme, від лат. opportunus – зручний, вигідний) – політика угодовства, пристосування, ухилення від різкого протистояння; конформізм, безпринципність, співробітництво з ідейним противником....
Антиклерикалізм Політологічний словник Антиклерикалізм (від грецьк. anti – проти і лат. clerikalis – церковний) – погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та...