Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§ 27. Трудове право
1. Законодавство про працю.
Нині ви – десятикласники, мине лише два роки і, закінчивши школу, ви почнете працювати. І тоді вам доведеться мати справу з трудовим правом – галуззю права, яка регулює індивідуальні відносини із застосування найманої праці й колективні трудові відносини. Саме норми цієї галузі регулюють порядок укладання й припинення трудового договору, робочий час і час відпочинку, діяльність професійних спілок, дисциплінарну та матеріальну
Відносини, що виникають у процесі трудової діяльності, регулюються Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законами України “Про колективні договори і угоди”, “Про охорону праці”, “Про відпустки” тощо. Основним актом у цій сфері є Кодекс законів про працю. Він регулює трудові відносини найманих працівників на всіх підприємствах і в організаціях – державних, кооперативних, приватних, навіть тих, що належать іноземцям, незалежно від сфери їхньої діяльності. Дія Кодексу не поширюється на тих, хто працює самостійно.
Муляр державного будівельного управління,
Закон установлює мінімальні гарантії для працівників. Будь – яке підприємство може забезпечити для своїх співробітників кращі умови – меншу тривалість робочого часу, більшу відпустку, додаткові пільги й виплати тощо. Однак погіршувати умови праці, установлені кодексом, не можна. Будь-які угоди, договори, що погіршують становище працівників порівняно з нормами КЗпП, визнаються недійсними.
Отже, навіть якщо під час прийому на роботу громадянин підписав угоду, що обмежує його права (наприклад, установлено більшу тривалість робочого часу, аніж передбачено КЗпП, треба відмовитися від відпусток протягом кількох років тощо), вона не діятиме й працівник не зобов’язаний додержуватися її умов. Так само недійсними будуть подібні пункти, записані в колективних угодах.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)