Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЗАПИТАННЯ АНКЕТИ – звертання до респондента з метою одержання від нього інформації за темою дослідження. З. а. відображають інтерпретації основних понять дослідження згідно з розробками дослідника.
З. а. класифікують: залежно від мети дослідження – програмно-тематичні (виходячи з відповідей, на яких будують висновки про явище, що вивчають) та процедурні (функціональні), призначені оптимізувати процес опитування; залежно від особи респондента – прямі та непрямі; за предметним змістом
Для респондента З. а. можуть бути складними та простими. Складні запитання, які потребують концентрації уваги респондента, розміщують на початку анкети. Прості, до яких можна віднести дихотомічні запитання на зразок: “так – ні”, або запитання паспортички, розміщують наприкінці анкети.
Запитання, які характеризують рівень стандартизації відповідей, охоплюють усі різновиди. Відкриті запитання дають змогу одержати від респондента відповідь у вільній формі. їх застосовують головним чином у анкетах пілотажного дослідження. В цьому випадку відкриті запитання допомагають досліднику перевірити основні гіпотези або виявити окремі характеристики об’єкта дослідження для подальшого вивчення. В анкетах основного дослідження відкриті запитання застосовують у випадках, якщо альтернативні відповіді на поставлене запитання досягають великої кількості або якщо неможливо передбачити всі варіанти одержання повноцінної інформації.
Відкриті запитання, які передбачають певні розбіжності у відповіді, незручні при обробці одержаної інформації: варіанти відповіді потребують подальшого групування. Закриті запитання не мають цієї хиби, однак відокремлена частина справжньої відповіді звужує для дослідника інф. поле.
Закриті запитання формулюють з одержаної інформації від респондента за допомогою запропонованих альтернатив відповіді, серед яких він може вибрати або лише одну з альтернатив, або певну (обговорену дослідником) їх кількість.
Кількість запропонованих варіантів відповідей має бути оптимальною, оскільки вона впливає на змістовне її наповнення. Інакше кажучи, кількість цих варіантів відповідей має повністю відображати ситуацію, що вивчається, і до того ж у їх наборі не повинно бути змістових повторів. Річ у тому, що, завершуючи запитання набором варіантів відповіді, дослідник певним чином впливає на респондента, спрямовує його в русло своїх логічних роздумів. Тому щоб не позбавити респондента можливості висловити свою думку щодо запитання, використовують напівзакриті запитання, в яких передбачено відкритий рядок – “віддушину”.
Оптимальний набір варіантів відповіді та їх змістовна завершеність – це показник професіоналізму дослідника. Точність альтернативної відповіді значною мірою залежить від застосованої шкали. Шкали закритих запитань можуть бути номінальні, порядкові або метричні (див. Вимірювання).
Для одержання точної інформації велике значення має змістовна інтерпретація запитання, яка може бути адекватною або неадекватною. В зв’язку з цим формулювання З. а. потребує повного знання об’єкта дослідження.
Мовностилістичне упорядкування З. а. – це необхідний етап, що забезпечує адекватні інтерпретаційні якості запитання, які виявляються в процесі його смислового сприйняття та інтерпретації. Правильно сформульоване запитання – це підстава для якісної відповіді. Щоб не впливати на респондента, запитання мають бути сформульовані нейтрально. Аналогічною є вимога до шкал закритих запитань – вони мають бути симетричними (кількість позитивних варіантів відповіді має відповідати кількості негативних).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)