РОЗДІЛ 3 ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА
Тема 5. Географічна оболонка
§ 60. Зональні та азональні природні комплекси
Пригадайте
Що називають природними комплексами? Завдяки яким зв’язкам утворюються природні комплекси? (Див. вступ до теми 5 і § 59.)
На Землі існує величезна кількість різноманітних природних комплексів. Це материки та океани, гірські масиви й рівнини, ліси й степи, пустелі, болота й луки тощо. Серед них є зональні та азональні природні комплекси. Разом вони створюють ніби мозаїку географічної оболонки.
Зональні природні
Географічні пояси – найбільші зональні комплекси, що простягаються переважно в широтному напрямку і змінюються від екватора до полюсів. Кожному географічному поясу притаманні однакові температурні умови та циркуляція атмосфери. Кількість географічних поясів і навіть їхні назви відповідають кліматичним. Однак межі кліматичних і географічних поясів
Природні зони – це менші за розмірами зональні комплекси, що їх виділяють у кожному географічному поясі. Вони відрізняються співвідношенням вологи і тепла, тобто зволоженням.
У низьких широтах (від 0° до 30°) чинником, що визначає особливості зони, є волога (як її нестача, так і надмір), оскільки тепла тут вистачає майже скрізь. У високих широтах (вище 65°) розвиток природних умов зони визначає нестача тепла, оскільки опадів тут достатньо для рівня тепла, властивого цим широтам. Тому на цих широтах сформувалися інші природні зони. У різних географічних поясах кількість природних зон і їхні площі різні.
Практичне завдання
За картою природних зон визначте основні природні зони низьких і високих широт, зони, що охоплюють найбільші площі на Землі.
Мал. 183. Природні зони світу
Мал. 184. Тайга (1). Кактус опунція – мешканець пустель (2)
Для кожної зони характерний певний тип клімату, а також грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Зміну кліматичних умов найвиразніше відбиває рослинність. Так, хвойні породи дерев поширені в тайзі, трави – у степах, посухостійкі рослини – у пустелях (мал. 184). Тому природні зони називають за типом рослинності, що переважає, або за її відсутністю.
‘Географія культури
“Популярні рослини”. На значній частині Середньої Європи, де панують мішані й широколисті ліси, досить поширений дуб. У Південній Європі, в зоні твердолистих вічнозелених лісів і чагарників типовими є олива і лавр, що добре пристосовані до посушливого літа. В аналогічній зоні, але за умов кращого зволоження, як-от на тихоокеанському узбережжі Північної Америки, чудово ростуть велетенські секвої. У тайзі Середнього Сибіру в умовах суворого клімату панує модрина, а в тайзі західної частини Південного Сибіру (на Алтаї), що краще зволожується, – ялина. Так само закономірним є поширення в умовах спекотливого посушливого клімату Північної Африки пальми.
На рівнинах у розподілі природних зон переважає горизонтальна (широтна) зональність, тобто природні зони змінюють одна одну у напрямку північ – південь (мал. 183).
Проте природні зони не завжди простягаються у широтному напрямку. Окремі природні зони поширені тільки на краях материків (наприклад, зона широколистих лісів), інші – переважно у внутрішніх областях материків (степи). Морські течії, гірські хребти порушують зональний розподіл умов зволоження, змінюючи розташування природних зон.
Практичне завдання
За картою атласу “Географічні пояси та природні зони” визначте, які природні зони простягаються на континентах суцільною смугою, а які перериваються.
Мал. 185. Висотна поясність
У горах природні зони змінюються залежно від висоти. Це пов’язано з тим, що в гірських районах з висотою знижується температура, змінюється кількість опадів, а отже, і співвідношення вологи і тепла, що спричиняє зміну природних зон з висотою (мал. 185). Закономірна зміна природних зон з висотою має назву висотна поясність, або вертикальна зональність.
Зони на рівнинах і висотні пояси в горах взаємозумовлені. Так, зона арктичних пустель на рівнинах утворюється на широті 65°-85°, а у нижчих широтах вона може з’явитися тільки на певній висоті в горах (мал. 185). Кожна гірська система має свою кількість і різноманітність висотних поясів. Чим вищі і наближеніші гори до екватора, тим вони багатші на різноманітні висотні пояси. Гори високих широт, що вирізняються холодними кліматичними умовами, не мають великої кількості і різноманітності висотних поясів.
Географічні пояси і природні зони існують не тільки на суходолі, а й у Світовому океані.
Азональні природні комплекси – комплекси, утворення яких зумовлене передусім будовою земної кори і рельєфом. До найбільших азональних комплексів належать материки і океани. Вони поділяються на великі рівнинні та гірські природні комплекси – природні країни. Так, Україна розміщена в межах таких азональних комплексів: материка Євразія та природних країн – Східноєвропейської рівнини, Кримських гір і Карпат. Її територію перетинають три основні зональні комплекси: мішані ліси, лісостеп і степ (мал. 186).
Мал. 186. Мішаний ліс (1), лісостеп (2), степ (3)
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 13
Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між ними
Роботу виконуйте за таким планом: 1) назва комплексу (яр, озеро, болото, лука тощо); 2) місцеположення; 3) особливості компонентів (форми рельєфу, гірські породи, глибина залягання підземних вод, грунти, характерні рослини і тварини); 4) можливі зміни під впливом людини.
ПІДСУМКИ
– Зональні природні комплекси – це комплекси, які утворилися передусім завдяки кліматичним умовам.
– Азональні природні комплекси – комплекси, утворення яких зумовлене передусім будовою земної кори і рельєфом.
Запитання і завдання для самоперевірки
Визначте природні зони, в яких мешкають типові герої народних казок: північний олень, антилопа, броненосець, койот, верблюд, сірий вовк, білий ведмідь, бурий ведмідь, слон.
У яких природних зонах І. Левітан не зміг би з натури написати картину “Золота осінь”?
Про яку природну зону і чому кажуть: “Взимку чорний, навесні і влітку зелений, а восени жовтий”?
Чим відрізняються зональні природні комплекси від азональних?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)