МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.12. Ціп’як озброєний, Або свинячий (Taenia solium)
Озброєний (свинячий) ціп’як (Taenia solium) – збудник теніозу.
Географічне поширення: повсюдно. Частота захворювання більша в Південній і Східній Африці, Південній і Центральній Америці, на території СНД.
Морфологія. Статевозріла особина близько 2-3 м довжиною, має до 1000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм у діаметрі, має
Рис. 3.84. Ціп’як озброєний (Taenia solium), статевозріла особина: а – сколекс; б – зрілий членик.
Особливість гермафродитних члеників – трилопатевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна додаткова частка).
Зрілі членики прямокутної форми, розміром 1215 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину (2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар бічних гілок (рис.
Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць неозброєного ціп’яка.
Рис. 3.85. Ціп’як озброєний, яйце.
Фіна типу цистицерк (Cysticercus cellulosae) має вигляд прозорого пухирця розміром з рисову зернину (17-20 х 7-10 мм), молочно-білого кольору. Заповнена рідиною з високим вмістом альбуміну і солей. Всередину пухирця завернутий сколекс, що просвічує у вигляді білої крапки.
Життєвий цикл (рис. 3.86): озброєний ціп’як – біогельмінт.
Рис. 3.86. Життєвий цикл ціп’яка озброєного:
1 – остаточний хазяїн; 2 – нерухливі членики; 3 – яйце; 4 – проміжний хазяїн; 5 – онкосфера; 6 – фіна (цистицерк);
7 – фінозне м’ясо; 8 – головний мозок, уражений цистицеркозом.
Остаточний хазяїн – тільки людина.
Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.
Проміжний хазяїн – домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина, у якої розвивається цистицеркоз.
З фекаліями хворого в зовнішнє середовище пасивно виділяються 5-6 зрілих члеників, що відірвалися від стробіли.
Свині заражаються, поідаючи фекалії хворого або зараженого яйцями ціп’яка. У травному тракті проміжного хазяїна онкосфери вивільняються і за допомогою гачків проникають у кровоносні судини кишкової стінки. З кров’ю вони заносяться в міжм’язову сполучну тканину, де через 2-2,5 міс. формуються цистиперки. В організмі свині цистицерки зберігаються живими до 2-х років, а пізніше гинуть і звапнюються.
Людина заражається теніозом, з’ївши погано термічно оброблену фінозну свинину.
Інвазійна стадія – цистицерк. У кишківнику під дією травних ферментів сколекс вивертається, прикріплюється до його стінки і починається ріст стробіли. Через 2,5-3 міс. після зараження паразит досягає статевої зрілості. Тривалість життя – до 25 років.
Теніоз може ускладнюватися цистицеркозом, при якому людина є проміжним хазяїном свинячого ціп’яка. Інвазійна стадія в такому випадку – яйце. Потрапляє в організм людини при випадковому заковтуванні яєць із брудних рук, із зараженою водою і їжею або при потраплянні зрілих члеників у шлунок під час блювоти. Онкосфери, що звільнилися під дією ферментів, проникають у кров і розносяться по тілу, потрапляють в очі, головний мозок, серцевий м’яз, де через 2-4 міс. перетворюються в цистицерки (рис. 3.87).
Рис. 3.87. Цистицерки: а – в оці; б – мозок, який містить велику кількість цистицерків.
Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.
Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників з фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує головний біль, слабкість, зниження або підвищення апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, пронос, що змінюється запором. Дуже рідко спостерігається механічна кишкова непрохідність.
Клінічні прояви цистицеркозу дуже різноманітні і залежать від локалізації цистицерків. Цистицеркоз м’язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявлятися: епілептичними нападами, підвищенням внутрішньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей призводить до зниження гостроти зору, а в тяжких випадках – до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз сер ця проявляється порушенням серцевого ритму.
Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій. Вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (7-12); при зруйнуванні члеників можливе виявлення яєць гельмінта (овоскопія).
Овоскопія не дозволяє розрізнити озброєного і неозброєного ціп’яків, тому при використанні цього методу діагностики ставиться узагальнений діагноз – теніїдоз.
Діагностика цистицеркозу важка внаслідок різноманітної клінічної картини. Допомагають рентгенографія черепа, УЗД, комп’ютерна томографія, офтальмоскопія та ін. Специфічна лабораторна діагностика – серологічні реакції.
Лікування. За два-три дні до початку лікування рекомендують дієту з обмеженням жирів і грубої клітковини, очисні клізми з метою максимального спорожнювання просвіту кишки. Використовують протиглистяні препарати обережно, щоб не викликати нудоту і блювоту, що може призвести до ускладнення – цистицеркозу.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка свинини. Громадська: контроль свинини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітарно-просвітня робота.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)