МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
3.4.3.3. Гострик ( Enterobius Vermicularis )
Гострик (Enterobius vermicularis) – збудник ентеробіозу.
Географічне поширення: повсюдне, частота захворюваності вища в країнах з помірним кліматом.
Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, самець довжиною 2-3 мм, самка – 8-13 мм (рис. 3.112). На передньому кінці тіла кутикула розширюється, утворює везикулу. Задній кінець стравоходу має розширення
Рис. 3.112. Гострик (Enterobius vermicularis), статевозріла самка (а), са мець (б).
Яйця (рис. 3.113) безбарвні, прозорі, розміри 5060 х 20-30 мкм. Форма яйця овально-асиметрична – один бік рівний, протилежний опуклий. Всередині яйця можна спостерігати личинку (рис. 3.114).
Рис. 3.113. Гострик, яйця в мікропрепараті, отриманому за методом “липкої стрічки”.
Рис. 3.114.
Життєвий цикл (рис. 3.115). Паразитує тільки в людини.
Рис. 3.115. Життєвий цикл гострика:
1 – статевозріла самка в організмі хазяїна; 2 – незріле яйце; 3 – зріле яйце; 4 – фактор передачі.
Локалізація: нижній відділ тонкого і верхній відділ товстого кишківника.
Зараження зазвичай відбувається через брудні руки.
Інвазійна стадія – яйце.
Гострики прикріплюються до стінки кишки за допомогою бульбуса і везикули. Після запліднення самці гинуть. У самок після дозрівання яєць збільшена матка здавлює стравохід, гострики відділяються від стінки й опускаються в нижні відділи товстої кишки. Вночі під час сну, коли анальний сфінктер розслаблений, гострики виповзають на шкіру періанальної ділянки і відкладають яйця. При температурі 35-37 °С і вологості 90 % яйця стають інвазійними за 4-6 годин. Повзання гостриків викликає свербіж. Людина розчухує сверблячі ділянки шкіри, яйця гостриків потрапляють під нігті і можуть бути занесені в рот (аутореінвазія). Тому, хоча тривалість життя гостриків всього близько місяця, людина може хворіти на ентеробіоз довготривало. Можлива також ретроінвазія – вихід личинок із дозрілих яєць у періанальнш ділянці і міграція їх через відхідник у кишківник.
Патогенна дія: токсично-алергічна; ураження слизової оболонки кишківника, шкіри періанальної ділянки і приєднання вторинної інфекції; розвиток запальних процесів піхви при заповзанні гостриків у жіночі статеві шляхи.
Клініка. Страждають в основному діти. Характерні свербіж у періанальній ділянці, зниження апетиту, нудота, запори або пронос, болі в животі. У хворих дітей порушений сон, підвищена втомлюваність, головний біль, можуть бути епілептиформні напади, енурез.
Діагностика. Клінічна: інтенсивний свербіж у періанальній ділянці, що з’являється вночі, виявлення гостриків на шкірі або у фекаліях (за високого ступеня інвазії). Лабораторна: овоскопія зішкрібка з періанальних складок або використання методу “липкої стрічки” (шматок прозорої целофанової стрічки з липким шаром прикладають до шкіри періанальної ділянки, а згодом до предметного скла); дослідження на ентеробіоз повторюють тричі з інтервалом 2-3 дні; гельмінтоскопія фекалій при високому ступені інвазії або проносі.
Лікування. Призначають протиглистяні препарати – пірантел. Лікування повторюють двічі з інтервалом 2 тижні, одночасно лікують всіх членів родини.
Контрольні дослідження через 2 тижні, триразово, з тижневими інтервалами.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: щорічне обстеження дітей і персоналу в дитячих садках, молодшій школі, ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах, санітарно-просвітня робота.
Дуже важлива профілактика аутореінвазії у хворої дитини. Необхідно коротко стригти нігті, мити руки з милом, ранком після сну постільну і натільну білизну прасують; у кімнаті щодня проводять вологе прибирання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)