Латифундія

Латифундія (лат. Latifundium, від latus – великий і fundus – земля, маєток) – велике землеволодіння, маєток. Виникла в Давньому Римі у II ст. до н. е. внаслідок загарбання римською знаттю общинних земель підкорених племен, на них використовувалась праця великої кількості рабів. З розпадом рабовласницького ладу Л. дробилися на невеликі ділянки (парцели), які здавали в оренду напіввільним – землеробам колонам. Різновид Л. – рабовласницькі плантації в Америці у XVII-XVIII ст., на яких розвивались докапіталістичні відносини експлуатації. З переходом до

капіталізму (XVI-XVI11 ст.) Л. ліквідовуються. Наприкінці XX – на початку XXI ст. Л. збереглися в багатьох країнах світу, зокрема в Латинській Америці, й існують у трьох формах: 1) великі маєтки з панівними феодальними відносинами; 2) капіталістичні господарства; 3) Л. змішаного типу. В Індії, Пакистані, Індонезії, Ірані та інших країнах внаслідок концентрації земель з’являються Л. і плантаційні господарства. Збереження Л. негативно впливає на соціально-економічне становище країн, загострює суперечності в аграрних відносинах, спричиняє поширення відсталих і експлуататорських форм оренди, посилює аграрне перенаселення. Водночас відбувається поступове переростання Л. у капіталістичні господарства, а місцевих поміщиків-латифундистів – у поміщиків-капіталістів, які використовують найману працю. Внаслідок хибної реформи Л. почали формуватись і в Україні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Латифундія - Економічний словник


Латифундія