Міжнародний поділ праці як передумова світової торгівлі. Сучасний стан світової торгівлі

УРОК 86

Міжнародний поділ праці як передумова світової торгівлі. Сучасний стан світової торгівлі

Мета уроку: ознайомити учнів зі змістом міжнародного поділу праці; з’ясувати, що таке країни – лідери у світовому господарстві; розвивати пізнавальний інтерес, творчу активність та вміння логічно викладати думку, уміння працювати з різними інформаційними джерелами.

Основні поняття: міжнародний поділ праці (МПП), світова торгівля, національні фактори МПП, міжнародні фактори МПП.

Тип уроку: вивчення й первинного закріплення

нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Гра “Виходимо на світовий ринок”

Правила гри:

1) об’єднайтесь у три-чотири групи, які представлятимуть фірму або країну (за спільним вибором)’,

2) оберіть галузі діяльності, що дадуть вам змогу вийти на світовий ринок;

3) обміркуйте та продемонструйте, як ви плануєте зайняти свою нішу на міжнародному ринку;

4) після представлення проектів усіх груп з’ясуйте, кому з вас краще вдалося розробити стратегію виходу на світовий ринок.

IV.

Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Головним напрямом розвитку МПП стало розширення міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, що є формами МПП і виражають його сутність.

V. Вивчення нового матеріалу

Міжнародний поділ праці (МПП) – це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.

Існує певна сукупність факторів, що впливають на розвиток МПП, ступінь і масштаби участі в ньому тих чи інших країн.

1. Національні фактори МПП: природно-географічні відмінності (природно-кліматичні умови, природні ресурси, величина території, кількість населення, економіко-географічне положення), соціально-економічні умови (досягнутий рівень економічного й науково-технічного розвитку, історичні традиції розвитку окремих видів виробництв, механізм організації національного виробництва, механізм організації зовнішньоекономічних зв’язків).

2. Міжнародні фактори МПП: рівень НТП у світі (чим він вищий, тим більш наукомісткими стають галузі (продукти) спеціалізації країн; попит на світовому ринку; система міжнародних розрахунків; екологічні проблеми, що по-новому порушують питання про вартість природних ресурсів та якість товарів.

Умовами, що визначають участь країни в МПП, є елементи продуктивних сил – засоби праці, предмети праці, робоча сила. З усіх факторів, що визначають участь країни в МПП, вирішальну роль відіграють засоби праці. Від наявності цього фактора врешті – решт залежить те місце, яке країна посідає в системі МПП. Якщо засоби праці в країні достатньо розвинені, вона може бути постачальником на світовий ринок переважно готових виробів і мати такий народногосподарський комплекс, що забезпечує функціонування всіх галузей національної економіки.

З огляду на це надзвичайно важливим є визначення головних ознак країн-лідерів, що дозволяють чітко ідентифікувати ці держави в межах глобального конкурентного середовища.

1. Високий рівень розвитку матеріального виробництва, і передусім промисловості, для якої ще в 1960-1970 pp. була характерною відмова від домінування видобувних галузей (виняток – Канада й Австралія) та перехід до тих секторів економіки, що базуються на використанні нових і новітніх технологій (ноу-хау). Це сприяло розвитку електроніки, інформатики, біотехнологій, новітніх підгалузей хімії тощо. Зважаючи на це, лідерство країн у XXI ст. слід розуміти насамперед як переважання технологічних пріоритетів у структурі національної економіки. Досить показовим при цьому є індекс технологічних досягнень – ІТД, який уже наразі розраховується експертами ООН.

2. Сільське господарство вирізняється великим ступенем інтенсивності та продуктивності, а також високим рівнем механізації, автоматизації та комп’ютеризації аграрних процесів.

Питома вага зайнятих у ньому становить 3-8 % (у США – 2,9 %), приблизно такі самі показники є характерними й для структури ВВП. Аграрний сектор не лише цілком забезпечує внутрішні потреби країни, але й має великий експортний потенціал.

3. Висока питома вага в структурі економіки припадає на сферу послуг, у якій зайнято понад 50 % сукупної робочої сили (зазвичай 60-70 %). До сервісного сектору зараховують транспорт, зв’язок, торгівлю та обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охорону здоров’я, спорт, туризм. Саме ця галузь зумовила виникнення нової назви країн цієї групи – постіндустріальні (інформаційні), тобто такі, де в структурах ВВП і трудових ресурсів домінують сервісні галузі.

4. Високий рівень конкурентоспроможності національних економік. У глобальній економіці XXI ст. вагоме місце посідають Велика Британія, Китай, Росія та США.

5. Країни-лідери мають провідні позиції в галузі інновацій. Рейтинг країн за їхніми інноваційними позиціями оцінюється за критеріями: величина витрат на НДДКР (питома вага витрат у структурі ВВП), кількість науково-технічного персоналу, кількість заявлених міжнародних патентів, ступінь захисту прав на інтелектуальну власність, розвиненість сфери освіти та ін.

6. Стрімке нарощування впливу транснаціональних корпорацій у всіх сферах діяльності. Понад 90 % усіх ТНК мають свої штаб-квартири в розвинених країнах, близько 8 % – у країнах, що розвиваються, і менш ніж 2 % – у постсоціалістичних державах.

7. Перехід до інформаційного суспільства, тобто до суспільства, у якому інформація і знання стають основними й рушійними факторами виробництва.

8. Високі соціальні стандарти (високий рівень життя, державна допомога населенню, трансферти, пільги тощо).

VI. Закріплення нових знань і вмінь

1. Перше місце у світі за обсягом ВВП посідають США (близько 14,6 трлн. дол.). Другу сходинку за підсумками 2010 р. зайняв Китай (5,879 трлн. дол.), обігнавши Японію (5,474 трлн дол.). Четвертою йде Німеччина. ВВП Бразилії, за підсумками 2010 p., становить 2,23 трлн. дол., що дозволяє економіці країні вийти на п’яте місце у світі, обігнавши Францію і Велику Британію.

1) Оцініть позиції країн-лідерів у глобальній економіці.

2) Охарактеризуйте головні ознаки країн-лідерів.

2. У таблиці частково наведено річні дані зі спеціалізації й торгівлі для двох країн. Крива виробничих можливостей є відрізком прямої. Заповніть порожні клітинки таблиці.

Арикія і Баранія: спеціалізація і торгівля, тис. т

Показник	Спеціалізація по країнах
Арикія	Баранія
Вовна	Бавовна	Вовна	Бавовна
Обсяг виробництва і споживання до спеціалізації	300	224
Обсяг виробництва після спеціалізації	66	0
Експорт
Імпорт
Споживання в результаті спеціалізації та торгівлі	121	225	80
Виграш у споживанні	1	10	10

Розв’язання

Наведені в таблиці дані дозволяють зробити висновок, що Арикія імпортує вовну (споживання цього товару після організації міжнародної торгівлі тут більше, ніж обсяг власного виробництва після спеціалізації: 121 > 66 ). При цьому обсяг імпорту дорівнює: 121 – 66 = 55 (тис. т). Тому експорт вовни з Баранії саме й дорівнює цим 55 тис. т, а в клітинах “Експорт вовни з Арикії” та “Імпорт вовни до Баранії” потрібно поставити прочерки. Аналогічно встановлюємо, що Баранія імпортує бавовну: цілком відмовившись від виробництва цього продукту в результаті спеціалізації на вовні, вона в результаті торгівлі щороку споживає 80 тис. т бавовни. Отже, обсяг імпорту бавовни до Баранії дорівнює: 80 – 0 = 80 (тис. т). Легко зрозуміти, що експорт бавовни з Арикії становить ті самі 80 тис. т, а клітинки “Імпорт бавовни до Арикії” та “Експорт бавовни з Баранії” потрібно заповнити прочерками. Початковий обсяг виробництва і споживання вовни в Арикії можна розрахувати як різницю споживання після спеціалізації та торгівлі й отриманого в результаті виграшу: 121 – 1 = 120 (тис. т). За тією ж схемою обчислимо вихідні обсяги виробництва бавовни в Баранії: 80 – 10 = 70 (тис. т). Для Баранії можна розрахувати обсяг виробництва вовни після спеціалізації – це сума власного споживання та експорту: 225 + 55 = 280 (тис. т). Отже, виграш у споживанні вовни для цієї країни становитиме: 255 – 244 = 1 (тис. т).

Споживання бавовни в Арикії обчислюється як різниця між власним виробництвом та імпортом: 390 – 80 = 310 (тис. т). Насамкінець обчислюємо обсяги виробництва цього товару в Арикії після спеціалізації – як суму власного споживання та експорту: 310 + 80 = 390 (тис. т).

Показник	Спеціалізація по країнах
Арикія	Баранія
Вовна	Бавовна	Вовна	Бавовна
Обсяг виробництва і споживання до спеціалізації	120	300	224	70
Обсяг виробництва після спеціалізації	66	390	280	0
Експорт	–	80	55	–
Імпорт	55	–	–	80
Споживання в результаті спеціалізації й торгівлі	121	310	225	80
Виграш у споживанні	1	10	1	10

VII. Підсумок уроку

VIII. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Повторити основні терміни й поняття з вивченої теми.

3. Охарактеризувати позитивні й негативні наслідки інтеграції України у світове господарство.