НАЙДАВНІШІ, ДАВНІ І ВИКОПНІ ЛЮДИ СУЧАСНОГО ТИПУ – ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

НАЙДАВНІШІ, ДАВНІ І ВИКОПНІ ЛЮДИ СУЧАСНОГО ТИПУ

За сучасними даними палеонтології, попередниками людини є примітивні давні ссавці – комахоїдні, від яких походять дерев­ні мавпи – парапітеки (Parapithecus fraasi), що дали близько 35 млн. років тому гілку, провідну до людиноподібних мавп.

Близько 15 млн. років тому виділилася група мало спеціалізо­ваних напівдревесно-напівназемних мавп – дріопітеків (Dryophithecinae). На думку більшості учених, дріопітеків мож­на розглядати як

початкову загальну предкову групу для сучас­них африканських людиноподібних мавп (горила і шимпанзе) і людини.

Близько 5 млн. років тому в безлісих степах Африки з’явили­ся високорозвинені мавпи – австралопітеки (Australopithecinae). їх зріст становив 130-150 см., маса тіла – 36-55 кг., об’єм мозку – близько 550 см3. Пересувалися вони в напіввипрямленому по­ложенні на двох ногах. Передні кінцівки були вільні, і вони могли брати ними палиці, камені й інші предмети, що використовують­ся для полювання та захисту від ворогів. Виготовлення знарядь праці австралопітеками не встановлено. Харчувалися вони переважно

м’ясною їжею, мали могутні щелепи і зуби, суцільний надбрівний вал. Австралопітеки, ймовірно, жили групами, в яких існував розподіл обов’язків, наприклад, самки піклувалися про дитинчат, самці полювали, охороняли групу.

Останнім часом знайдені останки істот, що жили одночасно з австралопітеками (3-1 млн. років тому), але які мали досить вели­кий мозок (до 800 см3) – презинджатропів (від лат. рrае – попере­ду, Зиндж – давньоараб. назва Східної Африки і грец. anthropos – людина). Поряд з їх останками знайдено примітивні, виготовлені з гальки знаряддя праці (найраніша культура кам’яного століття – олдовайська, або галькова), тому було запропоновано вважати ці істоти першим видом людей – Людиною умілою (Homo habilis). Саме в цей час відбувся якісний стрибок в перетворенні мавпи в людину, пов’язаний з виготовленням перших примітивних знарядь праці (пригадайте корінну відмінність людини від тварин).

У процесі становлення людини умовно виділяють три стадії: 1) найдавніші люди (архантропи); 2) давні люди; 3) сучасні люди.

Найдавніші люди, або архантропи (від грец. archaios – ста­родавній і anthropos). Вважають, що й найдавніші люди виникли близько 1 млн. років тому. Відомо декілька форм найдавніших людей: пітекантроп, синантроп (рис. 171), атлантроп, гейдельбергська людина та інші. Зовні вони вже схожі на сучасну люди­ну, хоча відрізнялися могутнім надбрівним валом, відсутністю виступу підборіддя, низьким і сплощеним зведенням черепа, похилим лобом, виступаючою потилицею й іншими примітивни­ми особливостями. Об’єм мозку досягав 750-900 см3. Мозок мав більш примітивну будову, ніж у пізніших форм. Найдавніші люди успішно полювали на буйволів, носорогів, оленів, птахів. За допомогою обтесаного каміння вони обробляли туші убитих тварин. Жили вони в основному в печерах, де звичайно використовували вогонь. Одночасно існувало досить багато форм найдавніших лю­дей, що стояли на різних ступенях розвитку і еволюціонували у різних напрямах. Найперспективнішим напрямом еволюції лю­дини було подальше збільшення об’єму головного мозку (до 1200 см3 у синантропів), розвиток суспільного способу життя, вдоско­налення знарядь праці, більш широке використовування вогню (знову ж таки у синантропів) не тільки для обігріву і відлякуван­ня хижаків, але і для приготування їжі.

Рис. 171. Викопні предки людини: синантроп (а), неандерталець (б), кроманьйонець (в) та їхні знаряддя праці.

Давні люди, або неандертальці. До давніх людей, або палеоантропів, відносять нову групу форм, що з’явилися близько 200 тис. років тому. Назва “неандерталець” пов’язана з долиною Неандерталь (поблизу Дюсельдорфа, Німеччина), де в 1856 р. були знайдені їх скелетні залишки (черепна коробка, уламки ребер, плечові та стегнові кістки тощо). Неандертальці займа­ють проміжне положення між найдавнішими і першими сучасни­ми людьми. Неандертальці були дуже неоднорідною групою. Ви­вчення численних скелетів показало, що в еволюції неандерталь­ців при всій різноманітності будови можна виділити дві лінії. Од­на лінія йшла у напрямі могутнього фізичного розвитку. Це були істоти з низьким скошеним лобом, низькою потилицею, суціль­ним надбрівним валом, слаборозвиненим виступом підборіддя, великими зубами. При порівняно невеликому зрості (155-165 см) вони мали надзвичайно могутню розвинуту мускулатуру. Маса мозку досягала 1500 г. Вважають, що у неандертальців була в за­чатку членороздільна мова. Інша група неандертальців характе­ризувалася більш тонкими рисами – меншими надбрівними ва­лами, високим лобом, більш тонкими щелепами і більш розвину­тим підборіддям. У загальному фізичному розвитку вони помітно поступалися першій групі, але зате у них значно збільшився об’єм лобових часток головного мозку. Ця лінія розвитку неандерталь­ців перемагала в боротьбі за існування не шляхом посилення фі­зичного розвитку, а через розвиток внутрішньо-групових зв’язків під час полювання, захисту від ворогів, від несприятливих приро­дних умов, тобто через об’єднання сил окремих особин. Цей ево­люційний шлях 40-50 тис. років тому привів до появи виду Лю­дина розумна – Homo sapiens. Якийсь час неандертальці та перші сучасні люди співіснували, а потім приблизно 28 тис. років тому неандертальці були остаточно витіснені першими сучасними лю­дьми – кроманьйонцями.

Рис. 172. Ряд форм, які відображають етапи розвитку людини: 1 – дріопітек; 2 – оріопітек; 3 – рамапітек; 4 – ранній австралопітек; 5 – парантроп; 6 – пізній австралопітек; 7 – людина уміла; 8 – архантроп; 9 – пізній неандерталець; 10 – кроманьйонець (людина розумна).

Перші сучасні люди. Кроманьйонці, одна з груп викопних неоантропів. Назва походить від грота Кро-Маньон (Cro-Margon) в департаменті Дордонь (Франція), де в 1868 р. було знайдено декі­лька скелетів людей цього типу. Вони відрізнялися високим зрос­том – до 190 см., великим об’ємом черепної коробки до 1800 см3, широким і коротким лицем, прямокутними очними ямками. Су­цільний надбрівний вал відсутній. Кроманьйонці мали членороздільну мову, про що свідчить добре розвинений ви­ступ підборіддя. Охотники-збирачі. Кроманьйонці – творці ориньякської культури пізнього палеоліту і зразків первісного мис­тецтва (наскальні печерні малюнки). Будували постійні житла з бивнів і шкур мамонтів. Характерний шитий одяг. Соціальна ор­ганізація – родова спорідненість.

Високий ступінь розвитку мозку, суспільний характер праці привели до різкого зменшення залежності людини від зовнішнього середовища, до встановлення контролю над деякими сторонами середовища існування. Еволюція людини вийшла з-під провідного контролю біологічних чинників і набула соціального характеру.

Такі особливості людини, як високорозвинена центральна не­рвова система і мова як засіб спілкування між людьми, розділен­ня функцій рук і ніг, неспеціалізована рука, здатна проводити сотні різноманітних і тонких рухів, створення суспільства, з’яви­лися результатом трудової діяльності людини.

Сучасний етап еволюції людини. Для сучасного етапу еволю­ції людини характерне різке зниження ролі біологічних чинни­ків, провідне значення набули соціальні чинники. Проте життє­діяльність кожної окремої людини підпорядкована біологічним законам. Зберігає все своє значення і мутаційний процес як дже­рело генотипової мінливості. Певною мірою діє стабілізуюча фор­ма природного добору, усуваючи різко виражені відхилення від середньої норми. Втрачає своє значення ізоляція як еволюційний чинник. Зникнення класових, релігійних, расових та інших бар’єрів, підвищення частоти змішаних шлюбів приводить до по­силення генотипової різноманітності людства. У процесі соціаль­ної еволюції створюються все більш сприятливі можливості для розкриття індивідуальності кожної людини. Суспільний характер праці дозволив людині виділитися з природи і створити штучне середовище існування.