РОЗДІЛ IV МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ
ТЕМА 2. Євразія
& 50. Напівпустелі й пустелі помірного поясу. Савани та вологі субекваторіальні й вологі екваторіальні ліси
Пригадайте:
1. Чому на заході й сході материка зони лісостепів і степів не доходять до океанів?
2. Чому напівпустелі й пустелі охоплюють у Євразії більшу територію?
Напівпустелі помірного поясу. Клімат напівпустель різкоконтинентальний і сухий, з жарким літом і морозною зимою. Навіть улітку температура вночі іноді знижується до 0 °С. Опадів буває мало, і вони
Трав’яний покрив у напівпустелях бідний. Тут ростуть полин, курай і жорсткі колючі трави та чагарники. Водяться різні гризуни – ховрахи, тушканчики, або земляні зайці, пищухи, які збирають біля своїх нір купи сухої трави. З великих травоїдних тварин є антилопи (сайгак, джейран), подекуди збереглися в невеликій кількості дикі коні (кінь Пржевальського). Напівпустелі заселені рідко.
Пустелі
– Знайдіть на карті атласу зону пустель. Яку площу вона займає?
Переважають сіро-бурі грунти, дуже бідні на перегній. Рослинність у пустелях дуже бідна, а в деяких місцях її зовсім немає. Типове дерево євразійських пустель – саксаул, досягає 6-8 м.
У глинястих пустелях на північ і на схід від Каспійського й Аральського морів і в кам’янистих пустелях, укритих щебенем і галькою, ростуть поодинокі кущики полину, кураю та саксаул.
У піщаних пустелях, до яких належать пустелі Кизилкум, Каракуми, а також Такла-Макан і деякі частини Гобі, рослинність різноманітніша.
– Знайдіть їх на карті атласу.
Сипучі піски й бархани, що пересуваються під упливом вітру, – неродючі. Однак пісок легко вбирає воду, яку отримує з опадів, і добре зберігає її від випаровування. Тому в пісках на глибині скупчуються прісні грунтові води. Це дає можливість розвиватися рослинності, яка закріплює піски й припиняє їх рух. Сипучі піски перетворюються на нерухомі горбисті піски, на яких розростаються білий, або піщаний, саксаул і піщана осока. Проте якщо надмірний випас худоби знищить рослинний покрив, то піски знову починають рухатися.
Уздовж берегів річок тягнуться смуги лісу з тополь та інших дерев із різними чагарниками, так звані тугаї, а ближче до води – густі зарості очеретів.
У пустелях Євразії водяться антилопи, кулани (дикі осли) і двогорбі верблюди, жовті ховрахи, тушканчики, сліпці, що живуть під землею. Особливо багато плазунів – ящірок, змій, а також черепах. Тут є чимало павукоподібних – отруйних скорпіонів, тарантулів і каракуртів.
Населення в пустелях дуже нечисленне, воно зосереджене в оазисах біля джерел і річок. На прилеглих пустинних пасовищах випасають отари овець і стада верблюдів.
Зони субтропічних лісів і чагарників. Тут розташовані дві зони із субтропічною вічнозеленою рослинністю: одна – на південному заході Євразії, інша – на південному сході.
На південному заході зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників займає узбережжя Середземного моря, захищене від холодних північних вітрів горами. Завдяки теплій і вологій зимі тут поряд із деревами, які скидають своє листя на зиму, ростуть вічнозелені дерева й чагарники. Переважають родючі коричневі грунти.
Рослини пристосовані до літньої сухості, характерної для Середземномор’я. їх тверде шкірясте листя виділяє різні ефірні олії, що зменшує випаровування. Іноді рослини мають колючки. Поширені вічнозелені кам’яний і корковий дуби, суничне дерево, лаври, олеандри, маслинові дерева. Майже всюди ростуть гаї маслинових дерев, різні види сосен, особливо пінії із зонтикоподібною кроною, а в деяких місцях – кипариси.
Вічнозелених лісів збереглося мало, вони майже всі вирубані. Для Середземномор’я характерні не ліси, а зарості вічнозелених кущів, так званий маквіс. Кущі заввишки 1,5-4 м густо вкриті колючками й переплетені виткими рослинами, іноді утворюють непрохідні хащі. Навесні маквіс укривається пахучими квітами, що поширюють навкруги пахощі.
Диких тварин збереглося мало. Трапляються лань, шакал, на заході – дикий кріль, мавпа, безхвоста макака, дикобраз, є багато плазунів – ящірок, змій і черепах. У горах водяться дикі кози й гірські барани.
З давніх часів Середземномор’я густо заселене. Великі простори зайняті полями, садами й виноградниками.
На південному сході Євразії розташована зона субтропічних мусонних лісів. Вона займає південну частину Великої Китайської рівнини й прилеглі до неї гористі області, а також південь Кореї та південну половину Японських островів.
У цій зоні літо дуже вологе, а зима менш волога й досить холодна для цих широт. Переважають грунти – жовтоземи й червоноземи. Поряд із листопадними широколистими деревами ростуть вічнозелені дуби, камфорні лаври, мирти, магнолії, кущі камелії, низькорослі пальми, а також бамбук. У горах поширені хвойні ліси.
На південному сході диких тварин збереглося мало. Де-не-де в густих надрічкових заростях і гірських лісах трапляються тигри, у лісах, що межують із Тибетським нагір’ям, – бамбукові ведмеді, досить багато мавп, а з птахів – фазани.
Зона субтропічних мусонних лісів із давніх часів густо заселена.
Зони субтропічних напівпустель і пустель. Вони розташовані на плоскогір’ях і нагір’ях (Малоазіатському, Іранському та ін.).
На південь від Малоазіатського нагір’я знаходиться Сирійська пустеля. Вона відрізняється від пустель помірного поясу м’якою зимою (середня температура січня тут вища за 0 °С) і ще жаркішим літом (середня температура липня становить +30 °С). Другою її відмінністю є ефемерна рослинність, яка особливо буйно розвивається на сіроземах і сіро-бурих грунтах. Вона швидко розростається після весняних дощів і вкриває пустелю зеленим килимом із піщаної осоки, тонконога й інших рослин. Однак у кінці квітня – на початку травня ця рослинність так само швидко вигорає, і пустеля знову набуває колишнього мертвого вигляду.
Зона тропічних пустель. Ця зона в Євразії займає майже весь тропічний кліматичний пояс.
– Знайдіть її на карті атласу.
Для оазисів тропічних пустель характерна фінікова пальма. У пустелях водяться різні гризуни, газелі, дикий осел, вухата лисиця фенек, смугаста гієна.
Пустелі Аравії продовжують пояс африканських пустель. Найбільша з них – піщана пустеля Руб-ель-Халі. Літо тут дуже жарке (середня температура липня вища за +32 °С), зима дуже тепла (+20 °С у січні). Опадів буває мало (50 мм на рік). Поверхня вкрита піщаними грядами й дюнами, іноді до 150 м заввишки. Рослинність дуже бідна (верблюжа колючка, курай), на сипучих пісках її зовсім немає.
Савани та вологі субекваторіальні ліси. Зона саван і рідколісся займає в Євразії рівнинні частини півостровів Індостан та Індокитай й острова Шрі-Ланка. Усі ці території розміщені в області дії мусонів Індійського океану.
Мал. 132. Смугаста гієна
Мал. 133. Дикі слони
Для клімату саван при загальній досить значній кількості опадів (500-1500 мм на рік) характерний сухий зимовий період. Тут переважають грунти – червоно-бурі в сухих саванах і червоні у високотравних саванах, а в західній частині Індостану – чорні грунти. У саванах ростуть чагарники, трапляються ділянки рідкостійних саванних лісів: акації, мімози, пальми, баньян, з листопадних порід – тикове дерево з міцною, твердою деревиною, яке застосовується в кораблебудуванні, і салове дерево, висота якого досягає 35 м.
Субекваторіальні перемінно-вологі ліси займають майже повністю Філіппінські острови, а на півостровах Індостан та Індокитай і в Південному Китаї – узбережжя морів і схили гір, що отримують багато опадів (понад 1500 мм на рік). У цих вічнозелених лісах на червоно-жовтих грунтах ростуть пальми, багато мохів і папоротей. Біля підніжжя Гімалаїв розташовані тераї – розріджені вологі ліси та зарості бамбука й високих трав.
Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів Євразії багатий і різноманітний. Тут водяться мавпи, які завдають шкоди садам і посівам. З хижаків поширені тигр, чорна пантера, гепард, смугаста гієна (мал. 132), які нерідко нападають на свійську худобу. Де-не-де ще залишилися дикі слони(мал. 133). У лісах живуть олені, буйволи, у саванах – антилопи, у густих річкових заростях – кабани. Є багато кобр, які водяться здебільшого в покинутих будівлях, та інших отруйних змій, від укусів яких щороку гинуть тисячі людей. У річках живуть велетенські крокодили (до 10 м завдовжки). Численні й різноманітні птахи – фазани, павичі, дикі кури, багато яскраво забарвлених метеликів.
Савани, а частково й субекваторіальні ліси густо заселені, великі простори зайняті обробленими землями.
Вологі екваторіальні ліси. Зона екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Індокитай і майже повністю Великі Зондські острови, а також південний захід Шрі-Ланки. В умовах екваторіального клімату, рівномірно вологого й жаркого протягом усього року, пишно розростаються постійно вологі вічнозелені ліси на родючих червоно-жовтих грунтах.
В екваторіальних лісах Євразії ростуть велетенські фікуси, різні види пальм, хлібне дерево, мангове дерево, високі бамбуки, велетенські орхідеї з листям завдовжки 4-5 м, деревоподібні папороті. Є багато паразитів, які живляться соком інших рослин; особливо цікава рафлезія з величезними червоними квітами, що тхнуть гниючим м’ясом.
Для зони екваторіальних лісів характерні тапір, носоріг, дикі бики, тигр і малайський ведмідь. Великі Зондські острови – це край людиноподібних мавп – орангутанга й гібона. На одному з невеликих островів збереглися найбільші із сучасних ящірок – велетенські варани. Довжина пітонів досягає 7-10 м. Є багато птахів із розкішним пір’ям, великих метеликів, павуків-птахоїдів.
Ця зона заселена нерівномірно. Острів Ява заселений дуже густо (500 осіб на 1 км2). На інших островах населення мало, і природа зберігається в її первісному, майже не зміненому вигляді.
Вертикальні пояси в Гімалаях і Альпах. Гірські території Євразії займають майже половину площі материка. Найбільш яскраво виражена вертикальна поясність на південних схилах Гімалаїв, які зволожуються мусонами, а в Європі – на південних схилах Альп. Зміну вертикальних поясів показано на схемі (мал. 134).
Залежно від висоти разом із кліматом і рослинністю змінюється і тваринний світ. У високогірних поясах Гімалаїв водяться гімалайський ведмідь, гірські козли та барани, гірські індики, сніговий гриф.
Мал. 134. Вертикальна поясність у Гімалаях (а) і Альпах (б)
Господарська діяльність людини тісно пов’язана з горами. Тут зазвичай обробляють поля, на високогірних луках випасають худобу.
Населення в Гімалаях нечисленне. Воно зосереджене в основному в долинах і на пологих схилах гір.
Практична робота 10 (продовження)
Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Євразії
Позначте на контурній карті, користуючись атласом.
Пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі.
Запитання та завдання
1. Укажіть, у яких зонах Євразії поширені чорноземні грунти, а в яких – підзолисті, сіроземи, бурі лісові, коричневі, червоно-жовті.
2. Поясніть, чим відрізняються особливості природи області гірського снігу від зони арктичних пустель.
3. Складіть порівняльну характеристику зони середземноморських і субтропічних мусонних лісів.
4. Укажіть, чим відрізняються пустелі помірного, субтропічного й тропічного поясів Євразії.
Працюємо з картою та атласом
Покажіть на картах вивчених вами материків зони саван і субекваторіальних лісів. У яких кліматичних поясах розташована кожна з цих зон?
Цікавий факт
Пустеля Гобі – найбільша пустеля материка й друга у світі після Сахари. Улітку грунти тут нагріваються до +70 °С, повітря – до +40 °С, а взимку встановлюються морози до -40 °С. У деяких районах дощів не буває по 2-3 роки. Весною й восени дмуть сильні вітри – до 140 км/год. Екстремальність клімату й ландшафту обумовив унікальний тваринний світ. Тільки в Гобі є двогорбий верблюд, дикий осел, гобійський ведмідь мазалай (мал. 135) – єдиний ведмідь, який пристосований до життя в пустелі.
У жарких пустелях ночами буває дуже холодно.
У пустелі Такла-Макан у Китаї перепад температур коливається від +40 °С вдень до -40 °С вночі.
Мал. 135. Гобійський ведмідь мазалай
(1 votes, average: 5,00 out of 5)