Історія економічних вчень
ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. МЕРКАНТИЛІЗМ
Особливості економічної думки в Стародавній Греції і Стародавньому Римі: спільне і відмінності
У стародавні часи економічної науки як такої ще не було. У працях мислителів, записках, трактатах містяться практичні рекомендації, поради щодо організації, методів ведення господарства. Літературні джерела, створені за багато років до нашої ери, становлять конгломерат різних знань про господарство і суспільство; це свого роду “переддень”
У широкому розумінні джерела сучасної цивілізації ми знаходимо в ідеях і працях мислителів далекого минулого – Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму. Тому погляди цих мислителів, спостереження, думки становлять великий інтерес і сьогодні.
Про характер економічного ладу Стародавньої Греції довідуємося з праць Ксенофонта Афінського (444-356 pp. до н. е.).
Відповідно до Ксенофонта добрий господар будинку той, хто вміло веде господарство, тримає запаси на цілий рік, меле хліб на ручних млинах, змушує пекти власний хліб, за участю господарки прясти вовну, ткати пряжу, виготовляти одяг для панів і рабів. Покупки на ринку не відіграють важливої ролі. Усю роботу в домашньому господарстві повністю виконують тільки раби.
“Домоведення”, за словами Ксенофонта, – наука про керування господарством, за допомогою якого люди можуть збагачуватись. Важливо “не тільки справлятися зі своїм господарством, а й мати надлишок, щоб і рідне місто прикрасити, і друзям полегшувати нестаток”.
Виразником інтересів великого землеволодіння, базованого на праці рабів, був Марк Порцій Катон (234-149 рр. до н. е.), автор трактату “Про землеробство”. Катон – воєначальник, квестор, консул в Іспанії. Талановитий оратор і спостережливий історик, він досконало знав сільське господарство. З хліборобів, як стверджував Катон, “виходять найвірніші люди і найстійкіші солдати. І дохід цей найчистіший, найправильніший і зовсім не викликає заздрощів”.
Трактат містить 162 глави. Глави нагадують сторінки записної книжки, яку вів господар рабовласницького маєтку. З неї ми довідуємося про те, як купувати маєток (“не кидайся на купівлю – не шкодуй своєї праці на огляд і не вважай, що досить один раз обійти його навколо”), як господарювати, “вести рахунок грошам, хлібу, тому, що приготовлено на корм худобі, вину, олії. Слід рахувати, що продано, що стягнено, що залишається, що є на продаж” (“хазяїну любо продавати, а не купувати”). Катон пише про обов’язки велика (управителя), про організацію праці рабів, про догляд за посівами і худобою, про будівлі та сільськогосподарські знаряддя.
Знайомлячись із трактатом, можна одержати уявлення і про господарське життя країни, про “шкали земельної прибутковості”, про значення землеробства і торгівлі, про надання грошових позичок і заощадження майна (“дивися, щоб тобі не прорахуватися на маєтку”).
Таким чином, основна форма економічного мислення стародавніх римлян і греків – це система поглядів на ведення приватного рабовласницького господарства. Про економічну раціональність і продуктивність ідеться переважно у вигляді практичних рекомендацій. У греків на відміну від римлян більше уваги приділяється питанням господарської етики.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)