Особливості постнатального періоду розвитку людини у зв’язку з її біосоціальною організацією

МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 1

БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.3. Онтогенетичний рівень організації життя

1.3.3. Біологія індивідуального розвитку

1.3.3.13. Особливості постнатального періоду розвитку людини у зв’язку з її біосоціальною організацією

В ембріальному періоді закладка, диференціювання і розвиток органів та систем знаходиться під домінуючим генним контролем з досить обмеженим впливом зовнішньосередовищних чинників через материнський організм.

Постнатальний період розвитку людини розпочинається

з моменту її народження і забезпечується гомеостатичними механізмами. Після народження дитини збільшується модулюючий вплив чинникі зовнішнього середовища, насамперед факторів харчування, виховання, позитивних і негативних впливів на дитячий організм. У цей період інтенсивно утворюються клітини, які забезпечують реакції клітинного (Т-лімфоцити) і гуморального (В-лімфоцити) імунітету. Співвідносна роль генетичного і нейроендокринного контролю змінюється в напрямку визначеної переваги нервової й ендокринної регуляції над геномною, при цьому в певні періоди розвитку генні впливи зростають.

У

постнатальному розвитку критичні періоди або фази розділяють окремі етапи онтогенезу. Виділення постнатальних критичних періодів розвитку було запропоновано Ю. Є. Вельтіщевим. При цьому взято за основу об’єктивні і добре відомі прояви репресії генів і генного переключення (табл. 1.20).

Таблиця 1.20. Ознаки постнатальних критичних періодів

Віковий інтервал

Ознаки генних впливів

Неонатальний

Поєднання процесів анаеробного гліколізу й окиснювального фосфорилування, включення власних систем терморегуляції, зовнішнього дихання, травлення, регуляція гомеостазу, перехрест L-формули, фізіологічна імуносупресія.

3-6 місяців

Інтенсивна швидкість росту, мієлінізація провідних шляхів і нейронів, “фізіологічна” імунна недостатність: первинний характер імунної відповіді (перевага lgМ-антитіл).

Другий рік життя

Сповільнення темпів росту; розвиток мови; повна заміна фетального гемоглобіну F на гемоглобін дорослих А; переключення імунної відповіді на “зрілий” тип (перевага lgG1-антитіл); фізіологічний дефіцит субкласів lgG2 lgG3 заміна субпопуляції Тh1 на Тh2; незрілість системи місцевого імунітету.

6 років

Перше витягування; другий перехрест в лейкоцитарній формулі крові з перевагою нейтрофілів у наступні періоди життя; завершення процесів дозрівання імунної системи.

Пубертатний період

Пубертатний спурт; розвиток вторинних статевих ознак; зміна чутливості рецепторів тканин до статевих гормонів; інволюція тимуса.

Ювенільний період (від лат. juvenilis – юний) визначається часом від народження організму до статевої зрілості. Тут відбувається функціональне дозрівання різних систем організму, зокрема нервової імунної, ендокринної і репродуктивної.

Пубертатний період супроводжується розвитком вторинних статевих ознак, настає статева зрілість організму. Органи досягають максимального розвитку за дії гуморальної і ендокринної нейрорегуляції.

Період зрілості характеризується найбільш надійними механізмами гомеостазу.

Період старості супроводжується зниженням ефективності генетичних і структурних механізмів регуляції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


Особливості постнатального періоду розвитку людини у зв’язку з її біосоціальною організацією - Довідник з біології


Особливості постнатального періоду розвитку людини у зв’язку з її біосоціальною організацією