ПАРАЗИТИ БДЖІЛ – до них належать тваринні або рослинні організми, які, харчуючись за рахунок бджіл, завдають їм великої шкоди. До шкідників бджіл належать деякі кліщі, комахи, гризуни й птахи, які порушують кормову базу бджіл, ушкоджують або знищують мед, пергу, віск, дерев’яні частини вулика.
П. можуть бути тимчасовими й постійними. Вони, у свою чергу, поділяються на тих, які потрапляють в організм бджіл випадково й можуть жити поза ним (миші, личинки майки), і тих, які пристосовуються до організму бджіл й умов життя бджолосім’ї й поза
Залежно від того, яку частину організму уразили П., їх поділяють на внутрішніх і зовнішніх; внутрішні уражають організм носія, зовнішні – знаходяться на зовнішніх покривах бджіл. Тому, де живуть П. – на особині або в бджолиному гнізді – їх поділяють на П. бджіл і П. бджолосім’ї.
Інвазійні хвороби викликають одноклітинні (найпростіші) і багатоклітинні (членистоногі) організми тваринного походження.
До внутрішнього П. б. належать найпростіші, гельмінти, кліщі й комахи.
Найпростіші – мікроскопічні одноклітинні тваринні організми. їхніми органами руху є джгутики
Гельмінти (мермітиди) – багатоклітинні організми. У бджіл паразитує хробак, який належить до класу круглих хробаків, – нематод. їхні личинки проникають через стінку кишечника бджіл і розвиваються в черевних міжпорожнинних тканинах.
Кліщі – паразити дорослих бджіл, викликають небезпечну карантинну хворобу – акарапідоз. Найнебезпечніший для бджіл спинний кліщ. Кліщ невидимий неозброєним оком.
Комахи (муха-сенотаїнія, муха круглоголовка й горбата) – паразитують на бджолах і диких комахах у фазі личинок, і
Хвороби, викликані ними, називаються міазами. На бджолах паразитує також муха браула, цикл розвитку якої відбувається в бджолиній сім’ї. Дорослі мухи уражають робочих бджіл або маток, а личинки браул розвиваються в стільниках. За зовнішнім виглядом ця комаха повністю відрізняється від мухи: вона сліпа й безкрила.
До зовнішніх П. б. належать представники таких класів, як комахи й павукоподібні.
Комахи-паразити бджіл: представники двокрилих (мухи), твердокрилих, лускокрилих і перетинчатокрилих. Ці комахи є переносниками багатьох хвороб бджіл.
Мухи – м’ясні, тахіни. Із твердокрилих на бджолах паразитують личинки жука майки.
Із лускокрилих :- метелики воскової молі (велика й мала). Харчуючись воском, вони руйнують воскові будівлі у вуликах і сховищах.
Серед кліщів (павукоподібних) зустрічаються як шкідливі для бджіл, так і нешкідливі й корисні. Деякі види кліщів руйнують запаси пилку, дуже швидко розмножуються й можуть знаходитися на тілі бджоли, не завдаючи їй ніякої шкоди.
На особливу увагу заслуговують паразитуючі пузатий і спинний кліщі. Пузатий кліщ живе у вуликах, у смітті, може нападати на людину, викликаючи захворювання, що супроводжується сильною сверблячкою й печінням, лихоманкою й появою дрібних червонуватих вузликів, оточених пухирчастими утвореннями.
Методи боротьби та профілактики. Бджоляр повинен шукати причину ослаблення окремих сімей, їхнього відставання в розвитку, загибелі розплоду, матки, робочих бджіл або цілих сімей. При визначенні діагнозу хвороби він повинен послати матеріал у найближчу лабораторію, оголосити про не – благополучність пасіки й ужити заходів, необхідних для усунення хвороби.
Профілактичні заходи проти П. б. повинні проводитися на пасіці систематично та планомірно.
У перший весняний обліт бджоляр повинен уважно спостерігати за поводженням бджіл. У цей час виявляють одну з найнебезпечніших карантинних хвороб, що має осередковий характер, – акарапідоз. Бджоляр повинен від 2-3 найбільш постраждалих сімей відібрати по 50 живих і мертвих бджіл, упакувати їх в окремі пакетики й відправити в найближчу лабораторію. Якщо кожний бджоляр дотримуватиметься таких правил, то можна
Буде виявити приблизні вогнища поширення хвороби, і не тільки акарапідозу, але й паратифу, нозематозу, септицемії тощо.
У червні проводять друге обстеження пасіки. Ця перевірка дозволяє виявити американський і європейський гнилець, мішочницький розплід і мікози.
Боротьба з П. і шкідниками бджіл включає профілактичну дезінфекцію вуликів, пасічного обладнання й інвентарю, застосування належних способів боротьби з ними.