Урок 41. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ІМЕННИКІВ У МНОЖИНІ
Мета: розширити знання учнів про правопис закінчень іменників у множині; перевірити аудіативні навички; розвивати пам’ять, увагу; виховувати старанність.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (див. додатковий матеріал до уроку на с. 42)
III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
IV. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ
ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК
Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли
– Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.
Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?
– Даруйте, дядьку, я більше не буду,- почав благати павучок ведмедя. Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий ведмідь. – Яка може бути з тебе поміч?
Але все-таки пожалів маленького і відпустив.
Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині
Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.
– А може наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.
– Туди він не міг залізти,- озвався другий мисливець. – Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
– Це правда! – підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутилися та й пішли далі.
А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути – подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.
Лізе ведмідь з тієї ями й очам своїм не вірить – яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.
– Бачите, дядьку,- озвався він до ведмедя, – якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: “Старе добро не забувається”.
– Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,- відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.
Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.
Тестування
1. Назви дійових осіб.
А) Павучок і ведмідь;
Б) мисливці, павучок, ведмідь;
В) мисливці, ведмідь.
2. Чому ведмідь відпустив павучка?
А) Бо він не їсть павуків;
Б) бо павук дуже благав ведмедя;
В) бо ведмідь був добрий.
3. Яка біда трапилася з ведмедем?
А) Він потрапив у пастку;
Б) на нього напали мисливці;
В) на нього напали бджоли.
4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися?
А) Вдача;
Б) павучок;
В) інші ведмеді.
5. Чому павучок урятував ведмедя?
А) Бо хотів похвалитися, який він удалий;
Б) бо ведмідь його колись пожалів і відпустив;
В) бо він поважав ведмедя.
6. Яка головна думка казки?
А) Старе добро не забувається;
Б) друзі пізнаються в біді;
В) не ламай гілку, на якій сидиш.
Фізкультхвилинка
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Творча робота
– Запишіть речення, змінюючи форму однини іменників на форму множини. Визначте відмінки цих іменників.
БІЛКИ
Восени у (білка) особливо багато клопоту. Треба на зиму (гриб) насушити. Запастися (горіх), (жолудь), (шишка). (Дупло) вимостити, втеплити. Пізніше, коли на землю впадуть (заморозок), їм треба міняти (шубка).
– Як ви розрізняли відмінки іменників у множині?
2. Самостійна робота
– Запишіть словосполучення, поставивши іменники в родовому відмінку множини.
2 варіант чимало (заповідь) багато(озеро) не чув (розповідь) побачили (суддя) п’ять (століття)
1 варіант Багато (вишня) кілька (прізвище) немає (знання) багато(соловей) кілька (вікно)
– З одним із словосполучень складіть і запишіть речення.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
– Що повторили на уроці?
– Що нового дізналися?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вправа 146 (3), с. 76.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)