Політологія ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до активного вжитку в пострадянських країнах лише наприкінці 80-х років XX ст. Правомірно вважати, що джерела П. як науки про політику варто шукати в працях таких велетнів науки, як Платон, Аристотель, Заратустра, Конфуцій, Цицерон, пізніше – Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Люкк, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, І. Кант та інші, хоча виникнення П. як науки часто пов’язують

із утворенням у 1857 р. Ф. Лібером кафедри історії та політичної науки в Колумбійському університеті (США). У 1949 р. під егідою ЮНЕСКО було створено Міжнародну асоціацію політичної науки, а політологію як навчальну дисципліну почали вводити до вузівських програм провідних університетів США, Європи, інших країн і континентів. П. як наука справжнього професіоналізму набула в XX ст. її інституалізацію пов’язують з іменами таких учених, як Г. Алмонд, Беррі, Р. Даль, С. Ліпсет, М. Ослон, С. Верба (у США), М. Вебер, Р Міхельс, Г. Моска, В. Парето, А. Зіфрід, А. Токвіль, К. Маркс, Ф. Енгельс (у Європі), М. Чернишевський, М. Добролюбов,

В. Бєлінський, О. Герцен, Г. Плеханов, В. Ленін (Росія, XIX – початок XX ст.), Т. Шевченко, Л. Українка, М. Коцюбинський, М. Костомаров, М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Винниченко (Україна). До П. як науки взагалі в колишньому СРСР, в Україні до 60-років було негативне ставлення, замість П. політику вивчали в межах своєї науки історики, філософи, політекономісти, спеціалісти з проблем наукового комунізму. Часом завершення формування П. як самостійної науки і навчальної дисципліни вважають другу половину 50-х років XX ст. У 1948 р. на міжнародному колоквіумі в Парижі з питань політичної науки було ухвалено і прийнято документ про зміст П. Було вирішено термін “політична наука” вживати в однині, а основними об’єктами дослідження політичної науки вважати: політичну теорію; політичні інститути; політичні партії, групи, громадську думку; міжнародні відносини. Суть самого поняття і зміст (складові, межі дослідження) П. по-різному розуміють і пояснюють і в окремих країнах. Так, у США в зміст П. вкладають насамперед все, що стосується влади: боротьба за неї, утримання, втрата тощо. Французькі політологи вважають, що політологія має досліджувати передусім усе, що стосується державознавства, державотворення. В Німеччині П. включає у себе політичну філософію, політичну соціологію та інститутознавство. Російські політологи (К. Гаджиєв, В. Халіпов) до сукупності проблем П. зараховують: соціально-філософські, ідейно-теоретичні засади політики; політичні системи і політичну культуру; політичні інституції, політичний процес і політичну поведінку. Українські політологи також не одностайні в трактуванні поняття “П.”, її змісту. П. пояснюють у такий спосіб: майже як знання про політику загалом (С. Рябов); як науку, що вивчає політику, закономірності функціонування і розвитку політичної сфери суспільства та політичного життя в контексті влади та владних повноважень (В. Бебик); як наукову дисципліну (об’ємну, багато-структурну) і як навчальну дисципліну (Ф. Рудич); як сферу конкретної людської діяльності, що має основною функцією напрацювання знань про політичний світ, їх систематизацію (В. Мирончук, В. Храмов) тощо. П. має багато спільного і дещо запозичує в інших суспільних наук: філософії політики, права, політекономії, соціології, політичної соціології, соціальної психології, історії, політичної психології, політичної антропології тощо, однак її об’єкт і предмет є досить конкретними. Об’єктом П. є політична сфера суспільства та всі процеси і явища, що мають місце в ній. Предметом політології є закономірності формування і розвитку, форми і методи функціонування політичної вади. Це держава, державний устрій, влада, владні відносини, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, політична діяльність, політична свідомість, політична культура, ідеологія та ін. П. як навчальна дисципліна має в своїй структурі три розділи (Ф. Рудич): загальна теорія (предмет, методи, основні парадигми П.); теорія середнього рівня (політика як соціальне явище, політична система, політичні структури тощо); загальні проблеми світового політичного процесу. Як і інші суспільні науки, П. має такі основні функції: описова, виховна (освітня), тлумачення (інтерпретація), передбачення (прогноз), інструментальна (технологічна), ідеологічна (програмова). Система законів (закономірностей) П. включає: закономірності виникнення і розвитку політичних інтересів; їх взаємодію і взаємообумовленість з іншими сферами життя суспільства; закономірності становлення, функціонування і розвитку політичної влади; закономірності виникнення, функціонування і розвитку політичних відносин, процесів, явищ, подій; закономірність взаємовідносин між особистістю і владою. Основними методами П. є (за Ф. Рудичем) такі: 1) загально-філософські (нормативно-ціннісний, функціональний, системний, інституціональний, антропологічний, психологічний, критично-діалектичний, історичний); 2) загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція та дедукція, моделювання, теорія ігор, математичні, кібернетичні, прогностичні); 3) емпіричні (статистика, аналіз документів, анкетування, реальні спостереження політичного процесу і політичних подій). Принагідною може бути і така класифікація методів П. (В. Андрущенко, А. Лузан, В. Бебик, М. Головатий та інші): діалектичний, історичний, соціологічний, інституційний, біхевіористський, психоаналітичний, системний, порівняльний та ін.

Аристотель. Сочинения. – М., 1984. – Т. 4; Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993; Баскин Ю. Я. Очерки по истории политических учений. – Л., 1991; Бердяев Н. Философия неравенства. – М., 1990; Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. – К., 2000; Бодуен Ж. Вступ до політології. – К., 1995, Брегеда А. Ю. Основи політології. – К., 1997; Бурдьє П. Социология политики. – М., 1993; Винниченко В. Відродження нації. – К., 1991. – Т. 1-3; Власть. Почерки современной политической философии Запада. – М., 1989; Выдрин Д. Очерки практической политологии. – К., 1991; Вятр £ Социология политических отношений. – М., 1979; Гаджиев К. С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2000; Головатий М. Ф. Соціологія політики. – К., 2003; Кухта Б. З історії української політичної думки. – К., 1994; Макиавелли Н. Избранные произведения. – М., 1982; Монтескье Ш. Л. О духе законов // Монтескье Ш. Л. Избр. пр. – М., 1955; Музаев Р. Т. Политология. – М., 1997; Основи політичної науки / За ред. Б. Кухти. – Ч. НІ. – Львів, 1997; Панарин А. С. Политология. – М., 1998; Платон. Сочинения. – М., 1972. – Т. 1-3; Політологія. Кінець XIX – перша половина XX ст. / За ред. Семківа. – Львів, 1996; Політологія: Підруч. для вищ. навч. закл. / За заг. ред. канд. філ. наук Ю. І. Кулагіна, д-ра іст. наук, проф. В. І. Полуріза. – К., 2002; Політологія у схемах, таблицях, визначеннях / За ред. І. С. Дзюбка, І. Г. Онищенко, К. М. Лемківського, З. І. Тимошенко. – К., 1999; Политология: Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – 4-е изд., перераб. и доп. – М., 2003; Политологический словарь: В 2 ч. – М., 1994; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 1997; Рудич Ф. М. Політологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти. – К., 2000; Халипов В. Ф. Власть. Кратологический словарь. – М., 1997; Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник / Б. Кухта, А. Романюк, М. Поліщук; За ред. Б. Кухти. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Львів, 1997.

М. Головатий

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

Політологія - Довідник з політології

Схожі записи:

Автономізація в унітарній державі Політологічний словник Автономізація в унітарній державі – процес набуття національними чи територіальними громадами статусу самоврядування. Оскільки політична і правова теорія знає кілька типів автономій –...
Агрегування інтересів Політологічний словник Агрегування інтересів (від англ. aggregation – збирання) – функція політичних систем та інститутів у трансформації різноманітних вимог соціальних груп в офіційні рішення. А....
Гідденс Ентоні Політологічний словник Гідденс Ентоні (нар. 1938) – відомий англійський соціолог і політолог, автор “теорії структуризації”. На його думку, політична “система” і “структура”, з одного боку,...
Зацікавлені групи Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ 5. Зацікавлені групи Проблема зацікавлених груп є однією з найдавніших в історії політичної думки. Було помічено,...
Ордонанс Політологічний словник Ордонанс (фр. ordonnance – постанова, розпорядження, від лат. ordo – порядок) – акт глави держави у Франції, Сенегалі, Алжирі та інших країнах, що...
Полювання на відьом Політологічний словник “Полювання на відьом” (witch hunt) – поняття, що з’явилося на Заході і означає переслідування людей, які мають інші думки, погляди і переконання, що...
КОМЮНІКЕ КОМЮНІКЕ – офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах....
Гуманітарна співпраця Політологічний словник Гуманітарна співпраця – сфера міжнародного співробітництва, пов’язана з підтриманням основ цивілізованого існування суспільства. Вона будується на додержанні визнаних міжнародною спільнотою, закріплених у міжнародному...
Єдність влади Політологічний словник Єдність влади (uniti of power) – цілісність, згуртованість, взаємний зв’язок людей, що перебувають при владі, органів влади. Є. в. практично є запорукою стійкості...
Антиконституційні дії Політологічний словник Антиконституційні дії – політичне поняття, в основі якого лежать розходження прихильників і супротивників конституції. А. д. – це дії певних людей, груп, анти...
Звичаї влади Політологічний словник Звичаї влади (customs of power) – загальноприйняті порядки, традиційно встановлені правила суспільної поведінки влади, владних структур, реалізація здійснюваного ними курсу, спілкування представників влади...
Конституція Пилипа Орлика (Бендерська) Політологічний словник Конституція Пилипа Орлика (Бендерська) – пам’ятка української політико-правової думки XVIII ст., документ, що мав регламентувати основні питання державного будівництва у Війську Запорозькому після...
Білль про права Політологічний словник Білль про права (англ. bill – законопроект, закон) – конституційне унормування основних прав і свобод громадян і визначення засобів їх гарантій та захисту...
Сепарація Політологічний словник Сепарація (лат. separatio, від separo – відокремлюю) – відокремлення, розділення на складники; відокремлення від етносу порівняно невеликої частини, яка з часом перетворюється на...
Етнопсихологія Політологічний словник Етнопсихологія – наукова дисципліна, яка виникла на стику етнології і психології і вивчає етнічні особливості психіки людей, етнічний характер закономірності формування та функціонування...
У чому полягає сутність поняття “влада”? 41 У чому полягає сутність поняття “влада”? Тема влади у політології є центральною, оскільки, зрештою, всі інші політичні проблеми виходять на неї як на найпотужніший...
Рекламування політичне Політологічний словник Рекламування політичне – форма комунікації; друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про особу, політичну силу (партію, рух, групу), платформу, програму, ідею, що оплачується...
Пульс влади Політологічний словник Пульс влади (puls of power, від лат. pulsus – удар, поштовх) – своєрідний темп життєдіяльності (функціонування) влади, її динаміка, ритм або, навпаки, зниження...
Влада виконавча Політологічний словник Влада виконавча (executive power / ам. branch) – одна з трьох гілок влади, завдяки якій реалізується державна влада, воля обраних, тих, що стоять...
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх Політологічний словник Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770 – 1831)- видатний німецький філософ. Основні наукові, політичні погляди виклав у відомих працях;Енциклопедія філософських наук, Філософія права;Філософська пропедевтика,...
Внутрішня політика Політологічний словник Внутрішня політика – сукупність напрямків діяльності держави, її структур та інститутів, а також інститутів громадянського суспільства з метою збереження або реформування існуючого суспільного...
ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ Короткі висновки Політична думка античності характеризується філософсько-етичною спрямованістю. Відбувається...
Тактика в політиці Політологічний словник Тактика в політиці – сукупність певних прийомів і форм політичної діяльності, спрямованих на досягнення того чи іншого результату у політичній діяльності. Такі прийоми...
Непрямі вибори Політологічний словник Непрямі вибори – реалізація виборів (органу чи посадових осіб) опосередковано, не безпосередньо виборцями. Це відбувається в такий спосіб, що виборці обирають колегію виборців,...
Геронтократія Політологічний словник Геронтократія (gerontocracy, від грецьк. geron (gerontos) – старий і kratos – влада) – 1) влада стариків, старшого покоління; 2) рання форма суспільства, коли...
Мореллі Політологічний словник Мореллі (Morelly) – представник французького утопічного комунізму XVIII ст., абат. Свої погляди грунтовно виклав у праці “Базиліада” (1753) і трактаті “Кодекс природи, або...
Де-юре Політологічний словник Де-юре (лат., англ. de jure) – юридично, згідно з правом. У міжнародному праві форма повного, остаточного і офіційного визнання держави чи уряду. М....
Делегування влади (делегування владних повноважень) Політологічний словник Делегування влади (делегування владних повноважень) – добровільна передача на певний час на відповідних умовах влади від одного суб’єкта (органу) до іншого на основі...
Народний депутат України Політологічний словник Народний депутат України – народний представник у парламенті – Верховній Раді України, який має мандат, депутатські повноваження та статус депутата. У Конституції України...
Всесвітня федерація профспілок (ВФП) Політологічний словник Всесвітня федерація профспілок (ВФП) – міжнародна профспілкова організація, яка була заснована 1945 року як міжнародне об’єднання усіх профспілок (за винятком християнських). Постійне представництво...
Зовнішньоекономічна політика Політологічний словник Зовнішньоекономічна політика – політика, що здійснюється державою або відповідним колом держав у сфері економічних відносин з іншими країнами або їх об’єднаннями, спрямована на...
Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн) Політологічний словник Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн) – міжнародна організація, що об’єднує соціал-демократичні партії понад 50 країн світу. В С. І. також входять націоналістичні та ліберальні партії...
База влади Політологічний словник База влади (англ. base of power, від грецьк. basic – основа, фундамент) – опорний пункт влади. Вирізняють Б. в. економічну, асоціальну, політичну, духовну....
Корпоративізм Політологічний словник Корпоративізм – (пізньолат. corporatio – об’єднання, співтовариство) – система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально...
Євробарометр Євробарометр – репрезентативне опитування населення, яке проводиться двічі на рік починаючи з 1973 р. з метою визначення громадської думки стосовно держав – членів ЄС. Таке...