МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.5. Медична арахноентомологія
3.5.3. Клас Комахи (Insecta)
3.5.3.2. Ряд Блохи ( Aphaniptera )
Блохи – дрібні безкрилі кровосисні комахи.
Морфологія (рис. 3.156). Статевозріла особина довжиною 0,6-5,0 мм. Тіло безкриле, стиснуте з боків, складається із голови, грудей, черевця. Голова заокруглена спереду, має пару простих очей і вусиків. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Груди складаються з трьох, а черевце із 10 сегментів, на тілі є зубці, щетинки, шпички.
Рис. 3.156. Блоха людська (Pulexirritans) (а – яйце; б – личинка; в – лялечка; г – доросла особина – імаго; д – морфологія лапки блохи;
Є – блоха, уражена чумними бактеріями, п’є кров людини; ж – блокування переднього відділу травної системи блохи чумними бактеріями):
1 – нижньогубний щупик; 2 – нижньощелепний щупик; 3 – око; 4 – вусик; 5 – голова; 6 – груди; 7 – черевце; 8 – стравохід; 9 – передшлунок.
У самців черевце загнуте догори, має копулятивний апарат.
Яйця (рис. 3.156 а)
Личинка (рис. 3.156 б) червоподібна, безнога. Тіло складається із голови, грудей і черевця, покрите щетинками.
Лялечка (рис. 3.156 в) нерухома, не живиться.
Життєвий цикл. Блохи є постійними (“блохи шерсті”) або тимчасовими (“блохи гнізда”) ектопаразитами людини і тварин.
Хоча кожному виду бліх властивий специфічний хазяїн, характерною рисою є можливість переходу і живлення на широкому колі хазяїнів. Розвиток відбувається з повним метаморфозом. Самки відкладають яйця (до 450 впродовж життя) порціями в місці існування хазяїна – у нори або гнізда тварин, щілини підлоги житлових приміщень. Із яйця виходить червоподібна личинка, яка живиться випорожненнями дорослих бліх і гниючими органічними речовинами. Личинка линяє тричі, після останнього линяння заляльковується. Всередині лялечки блоха може знаходитися довготривало, вивільняється з появою хазяїна-живителя. Тривалість циклу розвитку залежить від виду бліх, температури і вологості повітря (у людської блохи мінімальний термін розвитку – 19 днів).
Медичне значення. На земній кулі нараховують понад 1000 видів бліх, причому в країнах СНД – більше 300.
Найбільше епідеміологічне значення мають блохи, які трапляються в оточенні людини, а саме:
1) блоха людська (рис. 3.157), яка паразитує переважно на людині; часто зустрічається на домашніх та хижих тваринах, існує в помешканнях людини, виявляється повсюди; є переносником збудників чуми і лепри (прокази);
Рис. 3.157. Блоха людська, статевозріла особина.
2) блоха щуряча (рис. 3.158) – паразитує переважно на гризунах, зустрічається частіше в Середній Азії, має важливе значення в епідеміології чуми і щурячого рикетсіозу.
Рис. 3.158. Блоха щуряча (Xenopsylla cheopis), статевозріла особина.
Рикетсії, які виділяються блохами разом з фекаліями, зберігаються в навколишньому середовищі впродовж 40 днів. Інфікуюча доза для людини складає 0,01 мг, що відповідає 1 частині випорожнення блохи. Укуси бліх викликають місцеве запалення тканин, часто виглядають як плями з інтенсивно пігментованим центром. Зараження бліх відбувається під час живлення на хворих тваринах. У шлунку блохи чумні бактерії інтенсивно розмножуються, утворюючи “чумний блок”. Це призводить до тимчасової непрохідності кишківника. При спробі кровоссання кров хазяїна-живителя наштовхується на блок і відригується назад у ранку разом з бактеріями, що призводить до зараження чумою. Бактерії чуми також можуть виділятися з випорожненнями інфікованої блохи і попадати у кров при розчісуванні місця укусу.
Блохи також є переносниками збудників (рикет – сія Музера) ендемічного щурячого висипного тифу.
Боротьба з блохами полягає в утриманні житла, приміщень у чистоті, обробці приміщень інсектицидами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)