ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
Розділ 5. РОЗЧИНИ. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
§ 5.5. Теорія електролітичної дисоціації
Для пояснення особливостей водних розчинів електролітів шведський учений С. Арреніус у 1887 р. запропонував теорію електролітичної дисоціації. Пізніше вона була розвинута багатьма вченими на основі вчення про будову атомів і хімічний зв’язок. Сучасний зміст цієї теорії можна звести до таких трьох положень.
1. Електроліти під час розчинення у
2. Під дією електричного струму іони набувають напрямленого руху: позитивно заряджені іони
Напрямлене переміщення іонів відбувається внаслідок притягання їх протилежно зарядженими електродами.
3. Дисоціація – оборотний процес: паралельно з розщепленням молекул на іони (дисоціація) відбувається процес сполучення іонів (асоціація).
Тому в рівняннях електролітичної дисоціації замість знака рівності ставлять знак оборотності. Наприклад, рівняння дисоціації молекули електроліту КА на катіон К і аніон А в загальному вигляді записується так:
КА ⇆К+ + А-.
Теорія електролітичної дисоціації є однією з основних теорій в неорганічній хімії й повністю узгоджується з атомно – молекулярним вченням і теорією будови атома.